Сьогодні ми знаємо цю вулицю як вулицю Магдебурзького права. Насправді, це одна з найстаріших вулиць міста. Давайте дізнаємось які назви вона носила протягом свого існування, а також що на ній можна побачити цікавого (і що тут колись було).
Що цікаво, вулиця по факту існувала дуже давно, ще з часів заснування міста. Але власну назву вона отримала лише у середині XIX сторіччя. Тоді почали будувати купецькі ряди (російською – Гостиный ряд). Тут розміщувались численні купецькі лавки, але ніколи не було жодного готелю.
Але за аналогією, невеличка вулиця, яка була розташована поряд, отримала назву «Гостиная». Тому іноді в путівниках, складених не дуже відповідальними людьми можна зустріти згадки про готелі, що тут знаходились. У Катеринославі тих часів дійсно вистачало готелів, але територіально вони знаходились зовсім не тут.
Перш за все, на цій вулиці розташовувався маєток та основні потужності виробництва торгової марки Джигіт. Вона нічого спільного не мала ані з майстрами кінного спорту, ані з коневодством. Сім’я Джигіт володіла однією з найбільших в регіоні тютюновою фабрикою. Вона виробляла декілька сот тютюну щоденно!
Вже у 1914 році усе хазяйство Джигітів було розділене між різними власниками. Тютюнову фабрику отримав бізнесмен Протопопов, а от доходний будинок захопило суспільство взаємного кредиту і дуже скоро почало здавати його під різноманітні кабінети різних установ.
Навпроти фабрики Джигітів розташовувався перший в місті театр, побудований з цегли. Всі поппередні були дерев’яними. Будівля до наших часів не збереглася, але сучасники описували її як непогану і цікаву. Але про самі вистави такого сказати, нажаль, не можна. Зазвичай тут виступали різноманітні привозні театральні колективи, і грали вони… так собі. Доходило до того, що глядачі покидали залу навіть до закінчення вистави. Театр існував до 1885 року.
Доходний будинок (зараз це будинок №2) пережив багато жильців за час свого існування. Але двоє його жильців виявились трохи більш відомими. Мова йде про двох революціонерів – Серафіму Гопнер та Емануіла Квірінга.
Квірінг був одним з головних більшовиків Катеринослава. У подальшому він зробив непогану партійну кар’єру, займав визі посади у партійній організації радянської України. Після завершення громадянської війни його зірка почала рухатись у бік народного господарства і промисловості. Пройшовши декілька постів у різних міністерствах, Квірінг очолює радянський банк у Лондоні, а згодом – Економічний інститут у Москві. Але вже у 1937 році Квірінга арештовують, і після короткого слідства розстрілюють.
Гопнер пощастило більше. У 1918 році вона навіть очолювала партійну організацію України, але згодом відійшла на другорядні ролі в партії (що, скоріш за все, і врятувало їй життя). Спочатку вона займалася випуском газет, а згодом перейшла на дослідницьку та наукову роботу. Займалася вивченням історії марксизму-ленінізму і на цій привелийованій роботі тихо працювала до самої своєї смерті.
До чого ми згадали цих людей? А тому що вулиця отримала назву якраз на честь Серафіми Гопнер. Втім, народна пам’ять не дуже зберегла постать революціонерки, тому містяни дуже швидко «переназвали» вулицю на честь Гопнера. Хто такий Гопнер — ніхто не знав, але так звучало простіше та звичніше. І лише у 2016 році в рамках декомунізації вулиця отримала свою сучасну назву – Магдебурзького права.
Згодом, промислові традиції вулиці продовжило нове підприємство. Мова йде про швачну фабрику імені Володарського. Вона розміщувалась на території колишньої тютюнової фабрики, про яку ми згадували вище.
Але протягом свого існування від колишньої історичної будівлі мало що залишилося. Вже у 1930-і роки казали, що фабриці тут не місце, бо вона руйнує архітектурне обличчя міста. Але тоді на це не зважали, тим більше питання естетики проігнорували у часи післявоєнної відбудови.
Лише після ліквідації виробицтва як такого, постало питання про реконструкцію будівлі у щось відповідне сучасним вимогам. Навіть склали проект по перетворенню колишньої територій фабрики у торгівельно-розважальний квартал. Згодом стартувала реновація будівлі фабрики. Сьогодні вона виглядає більш сучасно, але мало що нагадує в ній колишню будівлю в стилі конструктивізму.
