Прихід цього іспанського фахівця до руля дніпровської команди сприймавсяяк явний крок уперед. Ще б пак – адже Рамос зарекомендував себе як гарний фахівець в Іспанії, попрацювавши з «Севільєю» та «Реалом». У Дніпрі очікували, що відомий спеціаліст підніме рівень команди і зможе повернути їй чемпіонські медалі.
Хуанде Рамос народився в невеликому містечку Педро-Муньос, розташованому в центрі Іспанії. Є вихованцем «Ельче», де й розпочав свою професійну кар’єру. Відразу скажу, що вона була не надто успішною. В «Ельче» (клуб тоді виступав в елітному іспанському дивізіоні) Рамос закріпитися не зміг. Більше в Прімері він не грав, решта його клубів представляла другий і третій дивізіони чемпіонату Іспанії.
Закінчивши ігрову кар’єру, Хуанде Рамос повернувся до «Ельче», де спочатку тренував молодіжну команду, потім працював асистентом головного тренера. У 1990 році він був призначений головним тренером Ельче Ілісітано (резервна команда Ельче), яка виступала в третьому іспанському дивізіоні.
Перший досвід роботи у Сегунді вийшов вдалим. У сезоні 1995-1996 провідний Хуанде Рамосом «Логроньєс» посів там друге місце. Але в клубі вирішили, що для елітного дивізіону потрібний більш статусний тренер, а Рамос подався тренувати резервістів «Барселони». На відміну від Логроньєса, каталонці з Рамосом пройшли шлях у зворотному напрямку — в Сегунду В. Одна втіха — на пару з мадридським Реалом.
Влітку 1998 Хуанде Рамос став головним тренером «Райо Вальєкано», де вперше за кар’єру зміг відпрацювати більше двох років. У перший же сезон «Райо» через плей-офф пробився до еліти, де з ходу посів 9 місце. А за рейтингом «фейр-плей» команда отримала можливість зіграти у Кубку УЄФА 2000-2001.
Там підопічні Рамос несподіваного дійшли до чвертьфіналу, здолавши по дорозі серед інших московський «Локомотив» і «Бордо» (турнір проводився за олімпійською системою). На названій стадії «Райо» було зупинено «Алавесом» (у ¼ фіналу пройшли чотири іспанські клуби, тож уникнути зустрічі із співвітчизниками було проблематично), який у підсумку дістався фіналу. У чемпіонаті «бджоли» виступили не так вдало, але головне завдання (збереження місця в еліті) виконали.
А Рамоса покликали до «Бетіса», який щойно пробився до Прімери. Хуанде підтвердив реноме тренера, який вмів досягати результату за обмежених ресурсів. «Огірки» під його керівництвом посіли 6-е місце у чемпіонаті.
Далі у Рамоса була невдача в «Еспаньйолі» (звільнений після п’ятого туру чемпіонату Іспанії 2002-2003) та непоганий сезон у «Малазі» (10-е місце). А після річного «відпочинку» Хуанде Рамос очолив «Севілью».
Спочатку проблем вистачало. Дві головні зірки «Севільї» — Серхіо Рамос та Жуліо Баптіста перебралися до мадридського «Реалу». А вболівальники клубу поставилися до Рамоса насторожено, далася взнаки робота тренера в «Бетісі», непримиренному супернику «Севільї».
Але під керівництвом Рамоса «Севілья» не лише займе п’яте місце у чемпіонаті (найкращий результат із сезону 1994-1995), а й виграє перший в історії міжнародний трофей – Кубок УЄФА. У сезоні 2006-2007 команда повторить цей успіх, завоює Кубок Іспанії, Суперкубок УЄФА та «бронзу» чемпіонату.
Причому жодних дорогих придбань клуб не робив, обходячись внутрішніми резервами та точковими посиленнями, практично кожне з яких приносило бажаний ефект.
Сезон 2007-2008 Рамос також почав біля керма «Севільї», у матчах за Суперкубок Іспанії двічі обіграв «Барселону» (1:0 і 5:3), причому на «Камп Ноу» було здобуто феєричну перемогу. Але у жовтні 2007 року Хуанде Рамос прийняв новий виклик, погодившись на пропозицію «Тоттенхема».
Тут іспанський фахівець змінив Мартіна Йола, з яким «шпори» провалили початок першості. У чемпіонаті Рамос ситуацію не виправив, натомість завоював із клубом Кубок ліги. Цей трофей став для «Тоттенхема» першим з 1999 року і є останнім на сьогоднішній день.
Логічно, що Рамоса залишили біля керма команди. Однак сезон 2008-2009 лондонці почали жахливо, здобувши у 12-ти матчах лише дві перемоги і вже наприкінці жовтня Хуанде був звільнений.
13 грудня 2008 Хуанде Рамос був призначений головним тренером «Реала». Власне, для нього це була ситуація «чи пан, чи пропав». Успіх міг ввести Рамоса в елітний тренерський клуб, у разі другої поспіль невдачі претендувати на щось серйозне було б складно.
Рамос прийняв «королівський» клуб після трьох поспіль поразок у чемпіонаті, коли команда знаходилася на шостому місці. Під його керівництвом «вершкові» зробили вражаючий ривок (17 перемог та 1 нічия у 18-ти матчах) і впритул підібралися до лідируючої «Барселони».
Щоправда, з Ліги чемпіонів «Реал» вилетів уже до 1/8 фіналу, двічі програвши «Ліверпулю» (0:1 та 0:4). Долі чемпіонського титулу багато в чому мала бути вирішена в «ель-класико» на «Сантьяго Бернабеу».
«Реал» відставав від «Барси» всього на два очки, а попереду було ще п’ять турів. Це був один із найбільш запам’ятовуваних матчів знаменитого протистояння, який підопічні Рамоса програли з тріском 2:6. Після цього «Реал» поступився у всіх зустрічах, що залишилися. І хоча мадридці зберегли за собою друге місце, про продовження повноважень тренера, звичайно, не йшло.
Рамос недовго залишався без роботи, вже у вересні 2009 року він очолив ЦСКА, змінивши бразильця Зіко. Але у Москві Рамос пропрацював лише 46 днів. За нього «армійці» втратили шанси на чемпіонський титул, а групі Ліги чемпіонів набрали лише три очки у трьох матчах.
Невдовзі Рамос отримав пропозицію від «Дніпра». Як пізніше розповідав сам тренер:
Коли Дніпро мені зробив пропозицію, воно мені не видалося привабливим. Однак, коли до Іспанії приїхав Ігор Коломойський, йому вдалося мене переконати, що вони хочуть створити абсолютно новий блискучий проект, і що вони нададуть мені все необхідне.
Він взявся до роботи. Однак, все було не так гладко. Хуанде Рамос хотів, щоб клуб придбав Хуанфрана, Жорді Альбу, Хуана Мату. Тоді ці гравці ще не були настільки відомі,як потім, і їх можна було купити не за такі шалені гроші. Але за весь період роботи у клубі жодного іспанського гравця Рамосу так і не дозволили підписати.
Втім, це не заважало Рамосу отримати гроші на інші трансфери, і це дало свої плоди. Перші два роки пройшли у роботі над розбудовою команди.
Осінь 2012 року стала одним із найкращих періодів у новітній історії команди — «Дніпро» впевнено розбирався з усіма суперниками, вперше за багато років справді претендуючи на медалі чемпіонату. А у Лізі Європи команда вперше за 6 років пробилася до групового раунду, і у складній групі, де були гранди голландського та італійського футболу — ПСВ та «Наполі», впевнено посіла перше місце і вийшла у плей-офф, двічі обігравши ПСВ, шведський АІК. і один раз «Наполі».
Однак навесні 2013 «Дніпро» демонстрував набагато менш привабливий футбол і в підсумку посів все те ж набридле 4 місце в Прем’єр-лізі, також вилетівши до 1/16 фіналу Ліги Європи від швейцарського «Базеля». Але наступний сезон у чемпіонаті став для команди тріумфальним — «Дніпро» нарешті завоював медалі, причому не бронзові, а срібні, вдруге у своїй історії ставши віце-чемпіоном України та втретє в історії пробившись у головний клубний турнір Європи — Лігу чемпіонів УЄФА.
У Лізі Європи команда другий рік поспіль вийшла у плей-офф, проте вилетіла за 1/16 від англійського «Тоттенхема». Але після завершення успішного сезону з команди пішов її головний творець, який вивів «Дніпро» на європейський рівень — Хуанде Рамос, який не захотів продовжувати контракт. Керівництво клубу швидко знайшло гідну альтернативу – «Дніпро» прийняв відомий український тренер Мирон Маркевич.
Його пам’ятали як дуже невибагливу людина. Рамоса можна було зустріти після тренування, у розпал дня у центрі Дніпра. У бейсболці, в окулярах… Він тримався у формі: бігав, стежив за харчуванням, а крім раціону, стежив ще й за моціоном. Багато гуляв і був звичайним перехожим одним серед нас. Він нікого не соромився, комфортно почував себе.
Що ще цікаво – він не нав’язував свій характер. Він нікого не тис своїм его, своїми емоціями, своїм характером, це було незвично. Так, бувало, він підвозив додому своїх колег.
Хуанде Рамос – справжній професіонал. І на полі, і у побуті. У нього хороша самодисципліна та зрозумілі вимоги, він зовсім не прискіпливий і не вибагливий. В міру суворий, але при цьому гнучкий та відкритий до діалогу. Зрілий спеціаліст, який на момент роботи у Дніпрі багато тренував команди на найвищому рівні – саме таким його запам’ятали гравці та співробітники клубу.
Був серйозний конфлікт між директором Андрієм Стеценком, та самим Хуанде Рамосом. Вони постійно конфліктували, і під час завершення контракту це досягло свого апогею.
Водночас, вже розпочались бойові дії та агресія Росії. Саме тому іспанський фахівець і вирішив піти з командиі не продовжувати контракт, хоча нову пропозицію він отримав. Створена ним команда під керівництвом Маркевича дійшла до фіналу Ліги Європи, де програла тій самій «Севільї». Доречі, перед матчем іспанська команда консультувалася з Хуанде Рамосом про слабкі та сильні місця «Дніпра».
Іспанський фахівець не зміг вивести Дніпро на чемпіонські позиції. Він жалівся на те, що суддівство в Украні надто корумповане, і саме через це команда втрачала бали. Може, в цьому і була доля правди. Також цілком вірогідно,що якщо б Рамос дав собі більше часу, то таки привів би команду до чемпіонства. Але, нажаль, цього не сталося.
