Перебуваючи на Соборній площі, можна побачити там старовинний монумент. Далеко не всі знають, що він означає та чому присвячений. Насправді це так звана «катерининська миля», один з небагатьох зразків цього символу далекої епохи.
За своєю суттю це були звичайні дорожні знаки. Ідея будівництва верстових стовпів належала правителю Таврійської області В.В. Нечуй – Каховському. Свою ідею він виклав на розгляд всесильному тоді князю Потьомкіну.
Крім миль встановлювалися версти, інформація про які не збереглася. Будівництво дорожніх знаків велося з 1784 до 1787 року. До прибуття імператриці готувалися ретельно, тому будувалися дороги та мости. Стовпи-покажчики встановлювалися за маршрутом Берислав – Перекоп – Ак-Мечеть та Севастополь – Бахчисарай – Ак-Мечеть – Карасубазар – Феодосія. Цікаво, що «дизайн» стовпів у Дніпрі та Бериславі мають відмінності формою з кримськими. Милі в Криму є круглою колоною на квадратному постаменті. Колона переходить у шестигранник, який завершується конусом. У Дніпрі та Бериславі верстові стовпи мали форму витягнутої чотирикутної піраміди. Верхня частина прикрашалася карнизом, а на лицьовій частині висічені барельєфи.
Нині збереглося лише вісім катерининських миль – п’ять у Криму, дві у Дніпрі та одна на Херсонщині. За часів радянської влади верстові стовпи були знищені як символи самодержавства. Пам’ятники біля села Відважне та Квіткове перебувають у жалюгідному стані.
У загальній композиції «миля» аналогічна «верстовим пірамідам», встановленим на околицях Санкт-Петербурга в 1760-1780-х роках, за проектом знаменитого італійського архітектора Антоніо Рінальді. Проте типового проекту цих споруд для Південної України не знайдено, автор невідомий, тому висновків не цей рахунок робити не варто.
Миля примикає з південного сходу до огорожі Преображенського собору і є чотиригранним обеліском у формі піраміди з гострим завершенням на прямокутному постаменті. На одній із сторін верхньої частини є круглий медальйон, ймовірно, для напису, який не зберігся до наших часів.
Що приховує ця зовні непоказна споруда? Вона привертало увагу дослідників та краєзнавців із початку ХІХ століття. Нестача надійних джерел змушувала авторів включати фантазію. Було кілька версій споруди милі. Володимир Машуков у «Спогадах про місто Катеринослав» у 1910 році присвятив пам’ятнику майже сторінку:
Щодо його постановки існують різні припущення, і важко вирішити, яка найвірніша. На думку одних, тут стояла сама пані імператриця Катерина II під час первісної закладки кафедрального собору. Інші припускають, що на цьому місці подали їй карету і звідси почалася її подальша подорож до Криму. Деякі ж визнають цей стовп за один із тих стовпів-миль, які майже через десять верст один від одного були розставлені за розпорядженням князя Потьомкіна на великих дорогах до часу проїзду цариці. Одне лише достовірно, що пам’ятник — стовп-миля, що стоїть біля соборної огорожі, був неодноразово відновлюваний і не зберіг у собі жодних слідів давнини.
Як би воно там не було, миля була встановлена доволі давно. І досі серед науковців немає єдиної думки щодо того, коли точно вона з’явилася – ще до початку зведення міста чи вже під час його існування.
Спочатку миля знаходилася на земляному насипі (кургані). У 1834 році під час будівництва Преображенського собору цей насип був зритий, миля обкладена полірованим гранітом і огороджена. Ініціатором цієї акції був архієпископ Гавриїл (Розанов), який розумів значення цієї невеликої пам’ятки для нащадків.
Також із милею пов’язана одна з місцевих легенд. Нібито, у створенні монументу брала участь сама імператриця Катерина Друга. З якоїсь причини вона вирішила покласти до монументу один зі своїх перстнів. Прикрасу так і замурували, і тепер вона навічно зберігається всередині пам’ятника.
Звісно, легенда не має під собою жодних підстав. Але і досі знаходяться ті, хто вірить у неї. Представники правоохоронних органів неодноразово затримували самозваних скарбошукачів, що намагались зруйнувати милю або розібрати її, щоб знайти там дороговартісну прикрасу з старих часів.
Подібних пам’ятників на території нашої області раніше було набагато більше. Зокрема, про них згадував ще Дмитро Яворницький, тобто ще на початку XX століття їх можна було побачити. Але до наших часів вони не дійшли. Чому так сталося?
Справа у тому, що за радянського періоду йшла активна боротьба з «символами царизму». Бездумно знищувалися багато істориних пам’яток, які мали хоч-якесь відношення до царських часів. Так знищувались картини, пам’ятники, та навіть будівлі та кладовища, які мали якусь «неправильну» історію.
Саме з цієї причини були майже винищені всі катерининські милі. Дніпровська миля збереглася лише завдяки тому, що розташована неподалік міського музею, тобто могла бути врахована як пам’ятка історії та своєрідний експонат. Саме з цієї причини нашу милю «помилували» та не стали знищувати.
