Кожне місто поступово зростає та розширюється. Через 50 років місця, які вважалися околицями, опиняються у центрі нових житлових районів. І дуже часто для їхнього розвитку доводиться зносити всі будівлі. Така ж доля спіткала і багато старих цвинтарів, які свого часу були на околицях міста. На їхньому місці зараз досить популярні місця – парки, стадіони та інше.
Мало хто з дніпрян знає, що саме на цьому місці був перший і головний «Міський» цвинтар Катеринослава. З’явилося воно у 1790-х роках і було дуже далеко від міських забудов. Воно займало велику площу – зараз це квадрат із вулиць Свєтлова, Херсонська, Костомарівська (Щорса) та Короленка. Цвинтар проіснував до 1936 року.
Василь Васильович Коховський – намісник Катеринослава та керівник його будівництва був похований одним із перших на міському цвинтарі у 1794 році. Над його похованням було збудовано Воскресенську церкву-мавзолей – у 1837 році. Тут також були поховані найвидатніші діячі міста.
Міський цвинтар вважався престижним некрополем. Найелітніша ділянка була навколо Воскресенської церкви. Пам’ятники тут були неабиякі, з мармуровими скульптурами, вазонами, фігурами ангелів, жінок та багато іншого. У 1908 році тут був похований убитий Олександр Караваєв – депутат Державної Думи та «народний лікар». Над його могилою було збудовано каплицю.
У 1930-х року одна частина цвинтаря була знесена і на її місці в 1936 році було збудовано стадіон «Сталь» (пізніше «Металург»). Решту некрополя остаточно знищили 1970-го року, на її місці було збудовано готель. У 1990-х роках тут розташовувався речовий ринок. Замість стадіону «Металург» у 2008 році запроваджено новий.
Цвинтар на цьому місці був другим у Катеринославі. Виникло воно майже одночасно з Міським і називалося Фабричним. Таку назву вона отримала, оскільки тут ховали робітників місцевих фабрик, що знаходилися між сучасною «Озеркою» та вокзалами.
У 1860-х роках у цьому районі утворилася слобода Чечелівка. Через 30 років тут розпочалася активна забудова завдяки відкриттю металургійних заводів. Фабричне кладовище стало називатися Чечелевським і також стало активно рости. Тоді воно вже розташувалося на 5 гектарів у районі нинішніх вулиць Щепкіна, Леваневського та пр. Нігояна. У 1890-х роках тут було зведено Олександро-Невську церкву.
На початку XX ст. Фабрично-чечелівський цвинтар знаходився в самому центрі забудов – будинки, залізниця. 1937 року закрили церкву, а 1941 року вона згоріла. Під час війни та в період звільнення на цьому цвинтарі ховали солдатів, серед них були два Герої СРСР — В.П. Горєлов та І.М. Шишкін. 1976 року відкрито «Меморіал Слави».
Після закінчення війни в 1946 році цвинтар був знищений і на його місці збудували парк культури та відпочинку імені М.І. Калініна. У народі він отримав ім’я «живих та мертвих». У 2000-х роках його почали реконструювати, зокрема й меморіал. Розпочато будівництво нової Олександро-Невської церкви. У 2015 році він перейменований на парк Пам’яті та Примирення.
На місці Севастопольського парку був третій цвинтар Катеринослава. Він проіснував близько 100 років. У ХІХ століття тут ховали солдатів, які загинули у Кримській війні. Звідси була і перша назва – цвинтар Севастопольців. Тут було збудовано каплицю, яка пізніше стала церквою Воскресіння Лазаря. Також на Севастопольському цвинтарі ховали видатних діячів Катеринослава, зокрема Олександра Поля.
Під час війни церква згоріла. У 1949 році цвинтар закрили, а через 5 років почали впорядковувати територію. До 1955 року з’явився Севастопольський парк із меморіальним комплексом. На місці церкви насипано пагорб і поставлено монумент із білого каменю Інкермана, поставлено тріумфальну арку та створено алею Героїв. Майже через 20 років – у 1977 році встановлено бюсти. У 1990-2000 роках парк швидко руйнувався, арка обвалилася. Часткову реконструкцію було проведено у 2008 році. На старій ділянці військового цвинтаря наразі знаходяться забудови вул. Селянського узвозу, Сімферопольської та Спаської.
У Катеринославі також були цвинтарі за національною ознакою. На місці сучасної «Розвилки» — алеї між пр. А. Поля та Богдана Хмельницького існував Новий єврейський цвинтар. Воно утворилося на початку XX ст. та проіснувало близько 50 років. Парк отримав ім’я Лева Володимировича Писаржевського, знаменитого вченого хіміка. Він заснував хіміко-технологічний університет та був ректором Гірського інституту. У парку на місці його могили стоїть обеліск. У 2020 році парк було оновлено.
Навпроти парку ім. Писаржевського зараз знаходиться автосалон, автостанція, заправка та зелена зона. На цьому місці на початку XX ст. з’явився Новий міський цвинтар. Воно проіснувало до 1950-х років. У 1982 році в парку було встановлено гранітну колону з металевою стрічкою та портретом Красносільського. Однак, у 1990-х роках було розкрадено напис, а у 2015-му році все інше.
На сьогоднішній день від цвинтаря залишилася могила архітектора А. Л. Красносільського, автора «Дитячий світ» та «ЦУМ», а також багатьох інших відомих будівель міста. Також зберігся військовий некрополь солдатів Червоної Армії.
На цій площі у XX ст. було виявлено найстаріший цвинтар на території Дніпра – слободи Половиці. Слобода була заснована у 1743 році та знаходилася на місці сучасного центру. Найвідомішим мешканцем Половиці був Лазар Глоба. Поховання селяни робили за Довгою балкою. В даний час на цьому місці знаходяться деякі корпуси Гірського університету та сусідня територія з бульваром та місцем, де раніше був пам’ятник Ломоносову.
