Ім’я Костянтина Дмитровича фон Гесберга мало відоме не лише пересічному мешканцю Придніпровського краю, але й історичній науці. Науковці і краєзнавці не жалували своєю увагою цю постать, яка хоча й не належить до видатних і знакових діячів, але в перші два десятиліття ХХ ст. була відомою в усій Катеринославській губернії.
Костянтин Дмитрович фон Гесберг народився в родині Дмитра Антоновича і Надії Євстафіївни фон Гесберг 28 (16 за ст. ст.) вересня 1865 року. ого батько, колезький асесор Дмитро Антонович фон Гесберг у 1886 р. володів маєтком площею 251 дес. землі, який розташовувався в Новомосковському повіті.
Як видно з кількості землі, Гесберги не належали до заможних дворянських родин. Отже, єдиною перспективою для Костянтина Гесберга була служба. Внаслідок ліберальних реформ 1860-70-х рр. дворяни невеликого достатку отримали широкий спектр вибору: від державної служби до земської. Спочатку К. Д. фон Гесберг нетривалий час служив у Новомосковській дворянській опіці. 30 жовтня 1889 р. був прийнятий на службу в опіку канцелярським службовцем 2-го розряду.
У 1890 р. він отримав перший розряд. Потім звільнився і знову був прийнятий на роботу 16 березня 1891 р. Зі службою в опіці Костянтин Дмитрович розпрощався, коли ввійшов до складу земських установ. Земську діяльність К. Д. фон Гесберг розпочав у Новомосковському повітовому земстві у 1891 р.
На бенкеті на честь ювілею земської діяльності К. Д. Гесберга, який відбувся у жовтні 1916 р., він згадував, що 25 років тому, коли вперше з’явився в Новомосковському повітовому земстві, він непокоївся, чи вистачить уміння і сил, щоб виконати прийняті на себе зобов’язання. «Я, – сказав він присутнім, – взявся за роботу зі страхом і хвилюванням». Буквально з перших років діяльності в ранзі повітового гласного К. Д. фон Гесберг зарекомендував себе.
Як член управи, колезький реєстратор К. Д. Гесберг завідував земською касою. Перебуваючи в управі, постійно приймав різні суми, які надходили до каси, і витрачав їх у межах кошторису, затвердженого земським зібранням, слідкував за веденням рахунків в управі; розпоряджався земськими питаннями, які не вимагали колегіального засідання управи.
Також мав у своєму відомі місцеву земську лікарню, арештантське приміщення і паромну переправу. Окрім земських справ К. Д. Гесберг жваво цікавився сільським господарством. Хоча землі в нього було небагато, він був активним членом Новомосковського товариства сільських господарів, регулярно відвідуючи засідання цієї громадської організації.
За даними Новомосковської повітової земської управи на 1907 р., він володів маєтком площею 155 десятин. Отже, діяч не належав до великих землевласників, тому чимало часу віддавав громадським справам. У 1893 р. К. Д. фон Гесберг увійшов до ще однієї установи – Новомосковської санітарно-виконавчої комісії, членом якої він був затверджений губернатором улітку 1893 року.
Нарешті, у 1900 р. Новомосковське повітове земство обрало К. Д. Гесберга до числа губернських гласних. Першого грудня 1900 р. новообраний гласний прийняв присягу і увійшов у коло діячів губернського земства. На цій першій для нього сесії К. Д. Гесберг був одним з активних гласних. На засіданні 5 грудня 1900 р. він виконував обов’язки секретаря зібрання і доволі успішно. В подальшому губернське зібрання ще не раз обирало його секретарем: першого грудня 1902 р. і сьомого грудня 1903 року.
Вінцем земської кар’єри К. Д. Гесберга стало обрання його на посаду голови губернської управи. Як голова управи, К. Д. Гесберг з 1 січня 1914 р. виконував наступний перелік обов’язків: завідування розпорядчим відділом із загальною реєстратурою і архівом, народною освітою, санітарним відділом і обласною санстанцією.
Костянтину Дмитровичу довелося бути головою управи у складні часи. 1 серпня 1914 р. Російська імперія вступила у Першу світову війну. Тому до звичних обов’язків голови управи додалося безліч інших проблем. Незадовго до вступу Росії у війну, 30 липня 1914 року було створено Катеринославський губернський комітет Всеросійського земства, головою якого став К. Д. Гесберг. Задачі комітету були такими: поставка в армію медикаментів, одягу, продовольства, допомога пораненим і військовополоненим. К. Д. Гесберг, незважаючи на складнощі періоду, вправно виконував поставлені задачі.
Роль К. Д. Гесберга в питанні постачання армії визнавалася не лише на місцях. У серпні 1916 р. головний уповноважений Всеросійського земського союзу князь Г. Є. Львов, визнаючи заслуги К. Д. Гесберга на цій посаді, надіслав вітальну телеграму з подякою за сумлінну роботу. У відповідь К. Гесберг надіслав телеграму, в якій зазначив, що «робота Земського союзу допоможе рідній армії привести країну до перемоги».
Популярність К. Д. Гесберга в губернії наприкінці 1916 р. – на початку 1917 р. була настільки великою, що його іменем називали бібліотеки. На початку 1917 р. у декількох повітах Катеринославської губернії повітові управи дали згоду на відкриття бібліотек: у с. Малий Янисоль при районному музеї в Маріупольському повіті, при педагогічних музеях у Верхньодніпровському і Олександрівському повітах, в с. Гришино в Бахмутському повіті.
1917 рік став останнім роком служіння К. Д. Гесберга земству, оскільки революційні події цього року ліквідували не лише земство як організацію, але й державу, яка породила цю установу.
Будучи керівником трьох важливих і впливових установ: губернської управи, губернського комітету Всеросійського земства, тимчасового губернського комітету, він мав достатньо важелів для впливу на суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію. Але зміни, які привніс 1917 р., були настільки кардинальними, що, володіючи навіть таким обсягом повноважень, К. Д. Гесбергу не
під силу було повернути історію назад.
Так закінчилася тривала громадська діяльність Костянтина Дмитровича Гесберга. Його подальша доля, а також доля його сім’ї, нажаль, невідома.
