Можливо, ви щось чули або читали про «кукурудзяну епопею» часів Микити Хрущова. Ті, хто застав її вживу, навряд чи згадають про неї із задоволенням. А ми згадаємо, яке відношення до неї мало наше місто.
Вже після розправи над Берією і розсилки «сталінського політбюро» по віддаленим областям, захоплений одноосібною владою, Хрущов, якого розпирало енергією, кинув у маси гасло: «Наздогнати і перегнати Америку»! Переганяти американців потрібно було у виробництві м’яса та молочної продукції.
Перший секретар виступив із цією заявою у 1956 році і тоді ж травопольну систему сівозміни (характерну для більшої частини СРСР) почали замінювати швидкими та широкими посівами кукурудзи. 1 вересня 1956 року у Москві проходив всесоюзний семінар з кукурудзи, у якому дорогий Микита Сергійович закликав вирощувати Zéa máys від Казахстану до Таймира.
Найважливішим чинником, який змінив погляд Хрущова в розвитку радянського сільського господарства, стала поїздка генсека до Сполучених Штатів. «Відлига», піднесена «залізна завіса», можливість діалогу – це тепер лише штампи, , а тоді визначення, що вселяли в серця людей надію на налагодження відносин між двома наддержавами. А ще була кукурудза. Поїздка на поля Росуела Гарста, який вирощував гібридну кукурудзу, що вирізнялася великою врожайністю. На маїсовому полі відбувся цікавий, у чомусь анекдотичний діалог. Росуел Гарст необережно помітив, що високим урожаям сприяє клімат Айови.
– Я вам скажу: що ви розумні люди – це так, мабуть, – відповів Хрущов. – Але що Господь Бог вам допоміг, у чому ви не винні, це також визнайте.
– Він на нашому боці! – зрадовано сказав Гарст.
– Не-е-є! Ви що думаєте, Бог лише вам допомагає, а нам не допомагає? Нам він більше допомагає! Ми швидше ростемо, ніж ви – значить Бог на нашому боці!
– Ми маємо приказку: Бог допомагає тому, хто сам собі допомагає.
– Бог завжди підтримує розумних! – підбив підсумок Хрущов, поправляючи солом’яний капелюх. Крапка. Розмова завершена.
Повернувшись до Москви Микита Сергійович негайно вирішив діяти, адже кукурудза обіцяла прорив у сільському господарстві: по-перше, — зерновий качан нагодує трудящих країни Рад, по-друге, довге стебло – вигідно використовувати на корм худобі.
Перший секретар не вважав ганебним власно їздити колгоспами і займатися там агітацією. «Кукурудза, товариші, — це танк у руках бійців, я маю на увазі колгоспників; це танк, який дає змогу долати бар’єри, долати перепони на шляху до створення великої кількості продуктів для нашого народу». – переконував селян Хрущов і це було так само гармонійно, як загроза матір’ю Кузькіною або звинуваченнями в гомосексуалізмі художників авангардистів (нон-конформістів).
Кукурудза пішла у маси, навіть у північні широти. У якийсь момент кукурудзяне божевілля опанувало СРСР: кукурудзяні пластівці, кукурудзяні палички, кукурудзяний хліб і навіть – кукурудзяна ковбаса! З’явилися фільми про кукурудзу, вірші та пісні.
Звісно, тодішній Дніпропетровськ теж не залишився осторонь всесоюзної ініціативи. На той час у нашому місті працював інститут зернового господарства. Його було засновано ще у 1930-і роки, і він займався питаннями вирощування та селекції ряда зернових культур, зокрема – і кукурудзи. Але у 1956 році все різко змінилося.
Заклад перейменовують на науково-дослідницький інститут кукурудзи (в оригіналі рос. — Всесоюзный Научно-Исследовательский институт кукурузы, ВНИИ кукурузы) і він починає займатись виключно питаннями кукурудзи, її стійкості та селекції. Радянський Союз у той час закупив декілкьа сортів кукурудзи у Сполучених Штатах, і стояло завдання не тільки засвоїти їх висадку та поширити її на усій території СРСР, а і піти далі і покращити ці сорти.
Інститут належали декілька станцій, на яких проводились польові досліди. Установа займалась дослідженням різних сортів кукурудзи, а також намагалась вирішити заздалегідь нереальні задачі, типу виробити такий сорт, який би зростав і давав гарний результат навіть в умовах прохолодного клімату.
Тим не менш, практичні здобутки теж були, вироблялись нові сорти, проводились справді важливі досліди. На деякий час наше місто стало справжнім науковим центром з питань кукурудзи. І навіть по закінченню кукурудзяної кампаніх та відставки Хрущова з посади, інститут продовжував існувати. Під такою ж назвою він зустрів незалежність і залишався Інститутом кукурудзи аж до 1996 року. У цьому році установу перейменували на інстутут зернового господарства. А у 2011 році сталося нове реформування, і тепер це інститут зернових культур. Інститут селекціонував та створив нові гібриди кукурудзи, сої, гороху, багаторічних трав, озимої пшениці, соняшнику, ячменю, проса, сочевиці, чини та сортових культур.
Весь час основним місцем розташування інституту була будівля за адресою вул. Володимира Вернадського, 14. Вона збудована ще за сталінських часів і завжди належала інституту, не залежно від того чим той займався і як називався. Також деякі структурні підрозділи інститутуту працювали у будинку Пчолкіна.
Кукурудза окупувала поля: площі її посівів зросли з 18 млн га (1955) до 37 млн га (1962). Скоротилися посіви пшениці та жита, а кукурудза візьми та не стань «другим хлібом»! «Кукурудзація» радянського сільського господарства провалилася. Культ особистості кукурудзи був розвінчаний, як і авантюризм, волюнтаризм Микити Хрущова.
Розплата за авральну та погано підготовлену кампанію настала швидко. Вже восени 1962 року ЦК КПРС та союзний Радмін видали постанову «Про наведення ладу у витрачанні ресурсів хліба», обмеживши продаж хліба до 2,5 кілограма в одні руки. У країні просто перестало вистачати зерна для помелу. Білий хліб і пшеничне борошно в багатьох регіонах залишили прилавки, в чорний хліб, що залишився в булочних, підмішували кукурудзяне і горохове борошно. Радянські газети зарясніли рецептами приготування пирогів і запіканок із чорних та білих сухарів.
Новий, 1963 рік, приніс нові розчарування – із продажу практично повністю зник хліб. Причина – запилені бурі на цілині та неврожай по всій країні. Влада перейшла до відпуску хліба за пропискою, було переглянуто норми споживання та продажу хлібобулочних виробів (вироби з пшеничного борошна опинилися у списках спеціального харчування), вперше з 1947 року в південних районах було введено картки на хліб.
Зрештою, після падіння Хрущова всі його починання було швидко згорнуто. Кукурудзу перестали висаджувати навіть там, де це робили задовго до Микити Сергійовича. А кукурудза могла б запроваджуватися інакше і результат був би інший. Адже гібридні сорти, що купувалися в Канаді та США, давали приголомшливі врожаї на Північному Кавказі, Україні та Молдові (удвічі більше, ніж радянські сорти), покращили кормозабезпечення тваринництва у 1958-1959 роках.
