Марк Шнеєрсон: архітектор Дніпра, який врятував національну реліквію Польщі

15:52  |  05.04.2023
Марк Шнеєрсон, Дніпро

Марк Шнеєрсон відноситься до тієї категорії архітекторів, які працювали в нашому місті вже по завершенні Другої світової війни. Він зробив суттєвий вклад у відновлення міста

Дитячі роки та юність

Марк Борисович Шнеєрсон народився 23 травня 1916 року в Катеринославі. Про його ранні роки мало що відомо, знаємо тільки що він усе дитинство провів саме у нашому місті. У нього була цілком типова єврейська родина тих часів, але Марк вирішив отримати більш сучасну спеціальність.
У 1939 році він вступив до Дніпропетровського будівельного інституту на архітектурний факультет. Після початку війни студентів до армії не закликали, вони мали продовжувати навчання. Проте Марк Борисович пішов на фронт добровільно.

Оскільки він навчався у будівельному інституті, його направили в саперний підрозділ. Завданнями саперів були не тільки мінування чи розмінування. До них входили і будівництво різноманітних укріплень, комунікацій, зокрема – мостів.

Перша операція, в якій брав участь рядовий Шнеєрсон — будівництво мосту через прикордонну річку Аракс для вступу Червоної Армії до Ірану. Сталін побоювався, що Німеччина може домовитися з Іраном про прохід своїх військ через Іранську територію. Далі по найкоротшому шляху спробувати захопити Баку і, таким чином, позбавити СРСР єдиного тоді джерела пального для танків, літаків, автомобілів.

Сапери першими з армійських підрозділів через гірські перевали та бездоріжжя дісталися берега Аракса, вибрали відповідну ділянку берега, виконали великий обсяг земляних робіт. Далі спорудили міст і з’єднали його з існуючими по обидва боки кордону дорогами. Цим мостом відповідно до Ірансько-Радянським договором 47-а армія генерал-майора Новікова 25 серпня 1941 р. увійшла до Іранського Азербайджану. Міст був потрібний для танків, автомашин, артилерії.

Частину, де служив Марк Борисович, перевели в Україну. Гітлерівська армія у той час ще наступала. Сапери ускладнювали просування противника: мінували дороги, підривали мости. При цьому сапери були останніми бійцями Червоної Армії перед ворогом. Дуже часто доводилось потрапляти під німецький вогонь. Міст через Дон взагалі підірвали буквально під носом у супротивника. Марк Борисович врятувався лише тому, що добре плавав.

Поранення та польська святиня

Після того, як наша армія перейшла в наступ, у саперів завдання змінилися: дороги треба було розмінувати, а мости будувати. І знову сапери були між нашими частинами і гітлерівцями і першими потрапляли під вогонь. Незважаючи на великий досвід розмінування ворожих мін, одна з них (німецька стрибаюча міна «S 35») вибухнула майже в руках Марк Борисовича, його важко контузило і він потрапив до шпиталю.

Потім Марк Борисович брав участь у боях під Прохорівкою на Курській дузі, звільняв Україну та Польщу. Згодом він став командиром взводу, потім – командиром роти. Марк Борисович був членом комісії з розслідування нацистських злочинів. У місті Славута Кам’янець-Подільської області він був присутній під час розтину рову із останками понад 40 тисяч розстріляних євреїв – старих, жінок, дітей.

Під час боїв у Польщі саперна рота, командиром якої був Марк Борисович, брала участь у визволенні міста Ченстохова. У цьому місті знаходиться Ясногорський монастир із знаменитою іконою «Матка Боска Ченстоховська», яка вважається польською національною святинею. Історія цієї ікони дуже драматична. За переказами, ікона була написана євангелістом Лукою на кипарисових дошках трапези святого сімейства. Спочатку ікону помістили до монастиря на Афоні, потім її перевезли до Росії, а потім – до Ясногорського монастиря. Ілля Еренбург писав, що очі Матки Бозкої Ченстоховської дивляться на тебе, де б ти не стояв.

Полякам стало відомо, що під час відступу окупанти замінували весь монастир. Вони звернулися до командування Червоної Армії із проханням про порятунок ікони. З огляду на великий досвід розмінування це було доручено особисто Марку Борисовичу. Він проникнув у монастир через високорозташоване вікно (щоб не чіпати двері) і обережно підійшов до ікони. Видимих ознак мінування не було, але після ретельного огляду він виявив під вівтарем приховані від стороннього погляду кілька авіабомб. Знешкодивши їх, він врятував ікону. За це згодом він отримав медаль.

Робота в Дніпропетровську після війни

Після демобілізації з війська Марк Борисович повертається до рідного міста. Тут перед ним постає важливе завдання – відновлення частини будівель, що більш-менш збереглися, а також будівництво нових. Також він приймав участь у перепроектуванні старих будівель під нові потреби.

Зокрема, прикладом останнього може слугувати реконструкція будинків за адресами Воскресенська, 10, проспект Дмитра Яворницького 98 та 109, а також Столярова, 1. За проектами Шнеєрсона їх перебудовували, або навіть об’єднували з будівлями, що розташовувались поряд.

Тоді важливо було використовувати кожну існуючу велику будівлю. Їх передавали після реконструкції як у якості житлового фонду, а також для передачі різноманітним радянським установам, зокрема Гіпромезу.

Також Шнеєрсон складав і проекти для нових забудов. За ними було зведено далеко не один десяток будівель. Поступово мінявся і стиль архітектури. Якщо на початку це був типовий для тих років радянський ар-деко, то пізніше все почало зміщуватись в бік модернізму, який було прийнято за основу у радянській архітектурі з початку 1960-х.

Особливо новаторським вийшов проект нового корпусу для медичного інституту. Він був доволі сучасним на той момент як зовнішньо, так і за внутрішнім оснащенням. Зовсім недарма проект цієї будівлі отримав перше місце на республіканському конкурсі. Згодом експонувався він і у Москві.

Останні роки життя

Навіть коли Марк Борисович відійшов від активної роботи, він продовжував жити у рідному місті. Він довго був найстаршим архітектором нашого міста, і більшість тих, хто займався проектуванням будівель в нашому місті у 1990-х та «нульових» свого часу мав можливість з ним познайомитись або працювати разом.

Пішов з життя Марк Шнеєрсон 14 серпня 2010 року. Похований архітектор на Західному кладовищі Дніпра.

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: