Цього будинку в Дніпрі, нажаль, вже немає. Однак більшість з вас, імовірно, мали змогу його побачити, а дехто з вас (або ваші батьки) ще і попрацювати в ньому. Мова піде про малопримітний старий будинок на узвозі Крутогірному, в якому доволі довгий строк знаходилась епідеміологічна станція.
26 квітня 1892 році у конторі нотаріуса Н.Ф. Ольшевського титулярний радник Григорій Антонович Залюбовський придбав у євпаторійського міщанина Самоїла Павловича Чуюн частину дворового місця №16/26 у 1-й поліцейській частині міста Катеринослава на Крутогірній вулиці. Ділянка була куплена не для себе, а за дорученням сестер, дочок колезького секретаря Анни та Катерини Залюбовських. Невідомо, скільки дав С.П. Чуюн за ділянку, купуючи її у 1884 році у колезького асесора Гавриїла Дьякова, але з Залюбовських він узяв чимало як на той час – 10 000 рублів.
На ділянці, що мала розміри 15 саженів на 29 саженів і 4 фути, стояло досить багато будівель та споруд. Головний півтораповерховий змішаний будинок (нижній поверх кам’яний, а верхній дерев’яний) був зайнятий трьома квартирами: чотирикімнатною з двома передніми, кухнею та галереєю нагорі та двома трикімнатними внизу. Дві квартири знаходились і у дерев’яному флігелі. Доповнювався комплекс кам’яним сараєм, двома дерев’яними лабазами та таким самим ретирадом. Існував на ділянці і невеликий садок. Дохід, що приносився всім цим, становив 1350 рублів на рік.
Купівля будинку сестрами Залюбовськими нічого в ньому не змінила. Невелике домоволодіння, як і за попередніх власників, жило тихим, розміреним, непомітним життям. Цей налагоджене і тихе існування могло б тривати ще довго, але сталось інакше. Доречі, революція тут ні до чого. Будинок змінив своїх хазяїв ще у 1909 році.
У березні цього року з не зовсім зрозумілих причин Залюбовські за 25 000 рублів продають будинок Катеринославської губернської земської управи Вже у квітні на ділянці розпочинається будівництво нового корпусу, призначеного для розміщення ветеринарно-бактеріологічної станції губернського земства.
Станцію було створено ще 1895 року, передусім, боротьби з сибіркою. До кінця 1900-х років вона виробляла значну кількість сироваток і вакцин проти кількох серйозних захворювань, та її розвиток було утруднено відсутністю в земства необхідних приміщень. Саме цю проблему і почало вирішувати земство у 1909 році.
Реконструкція домоволодіння Залюбовських натрапила на досить серйозні труднощі. При будівництві нового корпусу «завдяки хиткість ґрунту, фундамент довелося закласти на бетоні і на набагато більшій глибині, ніж передбачалося, через що мимоволі з’явилася можливість використовувати підвальне приміщення для влаштування квартир для служителів». В результаті закінчений восени 1910 р. корпус, кошторис якого розраховувалася в 37600 рублів, Обійшовся значно дорожче — в 43135 руб. 95 коп.
Ревізійно-редакційна комісія земства, що приймала будівлю, зазначила, «що вона збудована капітально, дуже зручно, в ньому передбачені всі наукові та практичні деталі». Водночас комісія підтримала думку земської управи про необхідність продовження будівельних робіт з ветеринарно-бактеріологічної станції та рекомендувала додатково виділити ще 40 066 рублів 68 копійок. Губернські земські збори повністю погодилися з думкою управи та комісії.
Протягом 1911 року на ділянці будуються льодовик для зберігання сироваток, кам’яна стайня на 6 денників та 7 верстатів з операційною кімнатою для великих тварин, залізобетонний паркан із металевими ґратами по вулиці, дерев’яні сарай та клозети.
Стара стайня реконструюється у звіринець для утримання дрібних піддослідних тварин. Двоповерховий будинок, що дістався від Залюбовських і призначався розміщувати ветеринарного відділу земства і квартири персоналу, був повністю перебудований, оскільки «будівля насправді виявилася набагато старішим, ніж це можна було уявити при зовнішньому огляді».
У ході ремонту була збільшена висота приміщень першого поверху (за рахунок зниження рівня підлоги), замінено всі дерев’яні перегородки, лаги, залізна покрівля, більшість дощок підлоги. Прибудова зі сходовою кліткою виявилася без фундаменту, і її довелося повністю розібрати та побудувати заново. Окрім того, з’ясувалося, що внаслідок будівництва на ділянці змінився режим стоку. Якщо «раніше вода стікала через двір до сусідів», то тепер це стало неможливо. Двір довелося замостити, влаштувавши водостоки і поглинаючу криницю (зливну яму). Заодно збудували і цегляні тротуари перед будинком.
Незважаючи на незавершеність комплексу, ветеринарно-бактеріологічна станція вже 1911 року показала величезні темпи зростання. Вже до листопада культур тифу було виготовлено у 4 рази більше, ніж у 1910 році та у 15 разів більше, ніж у 1909 році; сироваток – на 37 000 грамів більше 1910; вакцини сибірки більше на 107 000 грамів На зарплату співробітників земство виділяло 3 000 рублів, і з 1912 року, у зв’язку зі збільшенням штату, — 5 000 рублів на рік. Додаткові кошти виділялися також на обладнання та піддослідних тварин. Основні кошти (від 20 до 30 000 рублів на рік) станція одержувала від продажу препаратів.
На початку ХХ століття вважали, що «вибудована ветеринарно-бактеріологічна станція є однією із кращих земських станцій у Росії. Розрахована вона на багато років уперед і дозволить проводити багато науково-практичних робіт». Ця думка багато в чому виправдалася. Станція, перейменована на біофабрику, успішно пропрацювала всі роки Радянської влади. Деякий час станція працювала вже і за часів незалежності все на тому ж місці. Однак згодом медичний заклад виявився непотрібним саме в цьому місці.
Але у 2018 році будівля була здана в оренду, а після того — і зовсім зруйнована заради чергового житлового комплексу. Наразі від будівлі вже нічого не залишилось, вона повністю зруйнована. Нажаль, маємо черговий приклад нищення історичної пам’яті міста заради фінансово вигідної житлової забудови.
