Зараз багато прийнято говорити про недобудови чи не до кінця втілені проекти. Але таке бувало і раніше, навіть за часів Сталіна. Про один з таких випадків ми сьогодні і розкажемо, тим більше що це одна з визначних будівель Дніпра.
Сьогодні ми на розі вулиці Антоновича та проспекта Поля. Вперше будівля на цьому місці з’явилась ще у XIX столітті. Однак більшу частину прибудинковох території займав невеликий сад, а саме домоволодіння було невеликого розміру. Побудувати більшу за розміром будівлю тут не було змоги, оскільки поряд пролягала Рибаковська канава, що походила від Рибаковської балки.
Проблему могло вирішити будівництво спеціального колектору. Але ця справа була дуже дорогою, і жоден приватний власник самотужки не міг би нічого зробити. Тутешній сад на момент революції вважався мало не найбільшим у даному районі міста.
Сталася ця визначна для району подія аж у 1930 році. Колектор навіть отримав власне ім’я – «Запорізький». Після закінчення цих робіт стало можливо приступати до масштабного будівництва, замовником якого було управління залізниці.
У 1936 році архітектори Анна Щекіна та Олександр Левшов розробили проект будівництва у стилі радянського конструктивізму. Замовники планували розмістити у будівлі правління. Але зрештою виявилося, що на головному порядку денному — вирішення квартирного питання. На той час міська влада вимагала від підприємств активно розселяти комуналки. Тому будинок перепрофілювали на житловий і в 1937 році здали 62 квартири.
Спершу згадаємо, що таке конструктивізм в архітектурі СРСР, у чому він відображався. У кінці 1920-х і початку 1930-х він був дуже популярним, хоча потім і здав позиції.
Прості форми конструктивістських будівель (за задумом архітекторів) викликали асоціацію з новим стилем відносин між людьми – демократичним. У теорії конструктивізму першорядною проголошували корисність речі, що є голою конструкцією «без баласту образотворчості» (слова архітектора Весніна). Твори мистецтва, навпаки, вважалися лише предметами непотрібної розкоші та результатом марної праці. Звичайно, звичні просторові композиції і зовнішній декор пішли на другий план.
В основі т.зв. функціонального методу проектування лежав ретельний аналіз функціонування житлових та промислових будівель. Під кожну функцію підбиралася раціональна форма (об’ємно-планувальне рішення). У цій концепції будували робітничі клуби, автобусні парки, універмаги, будинки-комуни. Житлові будинки в конструктивізмі бачилися комунами, де зона приміщень для сну об’єднувалася зі їдальнею, пральною, спортзалом, навіть дитячим садком.
Але у другій половині 1930-х років стиль конструктивізму починають критикувати «наверху», вимагаючи більшої естетичної привабливості будівель. Архітектори починають намагатись відповідати «лінії партії», і у конструктивістських будівлях з’являються декоративні елементи.
Наша будівля якраз є таким прикладом. Існуюча і донині тераса-пергола на даху (зараз засклена), у цей час була для багатоквартирного житлового будинку соціальним пережитком, характерним для будинків-комун і громадських будівель попередньої епохи. Від своїх попередників будинок отримав і кут, що западає, і загальну композицію. Водночас декор-рустівка, численні карнизи та обрамлення отворів, вирішення першого поверху як гігантського цоколя, використання пілястр уже досить явно показує належність до майбутнього неокласицизму.
Планувалося у майбутньому добудувати ще два блоки, які мали вмістити в собі 38 квартир. Але цього так і не сталося. Точної причини цього не збереглося. За одними даними, не вистачило коштів на будівництво. Адже зміна проектної документації та додаткові прикраси викликали додаткові витрати, які вочевидть не вкладалися в першопочатковий кошторис.
Тому друга черга будівництва потребувала додаткових погоджень на її фінансування. Перемовини тривали доволі довго і так не завершилися успіхом. Згодом розпочалась війна, і сталовже не до будівництва. Після війни до планів добудови вже не поверталися.
Як би там не було, будівля залишилися недобудованою. Цокольний поверх використовувався під магазини (продуктовий та аптеку), на інших поверхах розміщувалися житлові квартири. Призначення першого поверху поступово змінювалося. За часи війни будинок серйозно не постраждав. У повоєнний період тут розміщувалися 1-а продовольча база дитячого харчування Кіровського Харчторгу, до 1972 року – архів обласного РАГСу, і з 1970-х років – магазин №19 Міськкоопторгу.
На сьогодні тут знов-таки розміщені різноманітні заклади торгівлі та обслуговування. Стан будівлі викликає багато запитань, адже у стінах неозброєним оком можна помітити тріщини. Жодної реконструкції в будівлі ніколи не проводилось, і навіть про такі плани нічого невідомо.
