Зараз у Дніпрі багато сучасних і великих торгових центрів. Чого вартують той самий Караван чи Мост-Сіті! Але так було далеко не завжди. Ще не так давно найбільшим магазином нашого міста був центральний універмаг. Як і коли він з’явився, хто був автором проекту і чому він згодом здав позиції – читайте нижче.
Епоха великих магазинів розпочалася в Дніпрі у 1920-х роках. Саме тоді один міських кооперативів почав будівництво нового будинку на розі Проспекту та вулиці Ширшова (Торгової). Будівля була триповерховою.
На першому та другому поверхах розміщувались 10 торгових відділів, третій поверх займав офіс акціонерного товариства «Пайторг», яке і було власником будівлі та цього «торгового центру». У ті часи ще діяла політика «непу», і очікувались непогані прибутки від продажу різних товарів.
Але час для відкриття було обрано не дуже вдало. Часи «непу» підходили до кінця. Дуже скоро універмаг було перетворено на спецрозподілювач, себто магазин для «обраних», вищого партійного та міського начальства. Згодом магазин продовжив роботу у якості універмагу №1. Трохи пізніше з’явився і універмаг №2, у 1936 році. Але у цьому ж році розпочали будівництво головного магазину міста.
Планувалося відкрити головний універмаг вже у 1937 році, але так легко не вийшло. По-перше, треба було закінчити демонтаж старих будинків, що розміщувались в обраному для будівництва місці. Доречі, це теж були магазини, тільки невеликі.
По-друге, несподівано піднявся рівень грунтових вод. Це також призвело до потреби в зміні проекту. Також виконали додаткові дренажні роботи. Ще однією проблемою стала нестача кадрів. Так, для декору фасадів потрібні були спеціалісти для роботи з каменем, а їх було недостатньо.
Були проблеми і з окремими деталями. Так, в Харкові планувалось створити барельєфну скульптурну групу, але щось наплутали і з заводу прийшли повноцінні статуї. Їх прийшлося «підшліфовувати» щоб прилаштувати її на своє місце. Але врешті-решт всі проблеми вдалося владнати. Магазин відкрили у 1939 році.
Архітектором проекту був відомий Олександр Красносєльский. Будівля на той час була не тільки машстабною, а і сучасною. Судіть самі: вперше (і востаннє) в архітектурі Дніпра застосували облиювання величезними гранітними плитами. У будівлі було цілих чотири поверхи, на трьох з яких розміщувались 24 торгових відділи. Четвертий поверх відводився під комфорт персоналу універмага. Працівники тут могли скористатись гардеробом, вбиральнею, навіть душовими і перукарнею. Вантажникам тут працювати було теж зручно, бо для них передбачались окремі ліфти. Відвідувачі ж могли користуватись сходами.
Естетично будівля теж виглядала дуже гарно. Помпезному фасаду відповідав і внутрішній декор: мрамор на колонах, дубовий паркет, а також меблі з того-таки дуба і червоного дерева. Покупець повинен був відчувати міць і велич режиму навіть під час звичайного шопінгу.
З початком війни у 1941 році універмаг поступово пустішав. Коли до міста підійшли німецькі війська, про його відвідування великими масами людей не могло бути і мови, тим більше що багато жителів і взагалі тікали з міста.
З приходом окупантів універмаг отримав зловісну відомість. Саме тут у жовтні 1941 було наказано збиратись усім євреям тодішнього Дніпропетровська. З собою нацисти наказували брати гроші та коштовності. В підвалах універмагу нацисти збирали групи євреїв, а потім конвоювали їх до місця розстрілу, біля сучасного Ботанічного саду.
По закінченню розстрілів спочатку німці планували віддати будівлю в управління якійсь фірмі. Але після такого «реноме» ніхто не хотів працювати в універмазі, і окупанти використовували його як військовий склад.
Відбудова універмага розпочалась вже під час війни, майже одразу після звільнення міста. Остаточно реконструкцію було завершено у 1948 році.
Універмаг успішно працював до 1970-х років. У цей період було проведено ще одну реконструкцію, яка зібльшила його площу. Але, разом з тим, він втратив свою унікальність та першопочатковий вигляд. Втім, не зважаючи на це, у радянські часи це був найбільший магазин нашого міста.
У 1990-х роках будівля почала стикатись з новими проблемами. Торгові площі почали орендувати різноманітні фірми, які встановлювали зовні свою рекламу. До того ж, будівлі потрібна була сучасна реконструкція, але вона її так і не дочекалася.
Відомий архітектор Дольнік розробив проект реконструкції, але втілити його так і не змогли. Спочатку на це не було можливостей та грошей, а потім Дольнік, нажаль, пішов з життя. Єдиною зміною стало будівництво скляної «Ротонди». Вона була лише частиною одного з проектів Дольніка, який так і не був доведений до кінця.
На сьогодні ЦУМ вже давно втратив свій престиж та ексклюзивність радянських часів. Так, тут і зараз працюють магазини, але виглядає універмаг зараз скоріше більш як великий рекламний щит для різних торгових брендів.
