Багато людей знають, що Лія Меджидовна Ахеджакова, відома акторка радянського і російського кіно – родом з нашого міста. Ахеджакова відома не тільки своїми визначними ролями у кіно, а і не менш визначною громадянською позицією, виступаючи проти політики уряду країни-агресора. Втім, наше місто подарувало світу ще кілька гарних акторів, про яких ми сьогодні і поговоримо.
Народився 1 січня 1919 року в Катеринославі. Його первісне прізвище – Агронович. Щоб уникнути проблем із п’ятою графою (тобто національністю) та не псувати сину біографію, батьки змінили його метрики. Через кілька років після народження Гоші перебралися до Харкова, а 1932 року – до Ленінграда.
У 70-х – 80-х роках слава Владімірова – і як режисера-постановника, і як керівника театру Лєнсовєта, і як актора – гриміла по всій країні. Його спектаклі «Приборкання норовливої», «Дульсинея Тобоська», «Люди та пристрасті», «Лівша», «Трубадур та його друзі» та інші вражали найбільших скептиків. Ішли вони і на дніпропетровських підмостках, завжди збираючи аншлаги.
Маючи зовнішність Жана Габена, Владіміров засвітився в таких культових фільмах, як «Приборкання вогню», «Старомодна комедія», «Інспектор Лосєв», «Зайвий квиток». Дружиною його стала теж відома акторка Аліса Фрейндліх, а їхня спільна дочка Варвара нині – теж актриса. Помер Ігор Петрович 20 березня 1999 року. Основне амплуа – інтелігент-лірик.
В’ячеслав Валерійович Довженко все життя боровся за своє почесне місце у національній індустрії театру та кіно. Народився 18 вересня 1976 року в Дніпропетровську, є українським актором театру та кіно, випустився з Дніпропетровського театрально-мистецького коледжу, став лауреатом у національних преміях кінематографії «Золотий дзига», «Кіноколо», на офіційному рівні відзначився як «Заслужений артист України».
В’ячеслав Довженко здобув освіту в театральному училищі 1995 року. Якийсь час він працював у Дніпропетровському музично-драматичному театрі імені Шевченка, проте згодом він залишає це місце.
Його інтерес захопив відомий режисер із Дніпра Михайло Овсянніков, який розповів йому про нещодавно відкритий власний ляльковий театр. Отримавши від нього запрошення на роботу в цьому місці, Довженко не пожалкував.
Тут В’ячеслав Валерійович отримує цінний досвід участі у новаторських виставках, потоваришував із могутніми та відомими режисерами та педагогами, серед яких – Михайло Михайлович. Випробувавши себе у своїй витривалості під час гастролей з уявленнями по школах міста, він захоплюється неймовірною радістю маленьких дітей від їх виступів на сцені, залишивши незабутні враження акторам своєю безпосередньою уважністю та гучними оплесками.
Золота формула успіху для актора – ніколи не здавайся у власноруч обраному напрямку, здобувай своє місце до кінця. Він готувався і до того, що все життя глядачі натякатимуть на його бездарність в акторстві, що це не його жанр, а досягнувши невпинною працею місце, краще віддати іншому лауреату. В’ячеслав Довженко тривалий період часу вів своєрідне змагання за місце під софітами, боровся за перемогу на десятиліття вперед, та все ж таки він отримав почесне місце в індустрії кінематографу не лише рідного міста, а й усієї України.
Костянтин Олександрович Войтенко народився 23 серпня 1988 року у Дніпропетровську (зараз Дніпро). Він – український актор театру та кіно, після здобуття освіти у місцевій школі, навчається у технікумі. У цей період грає у КВК та їздить командою з гастролями по всій Україні.
У 2011 році закінчує акторський напрямок у Київському державному театральному інституті імені Карпенка-Карого. З 2012 року стає актором у Київському новому драматичному театрі під Печерськом, а серед його нових робіт стає роль Колі у «Король Іудейський», Франк — «Push Up / Під тиском», Бароні — «Розпусник», слуга — «Арлекіно — слуга двох панів» та інші. Взяв участь у популярному талант-шоу «Україна сльозам не вірить».
На знімальному майданчику Костянтин Войтенко почав з’являтися ще з 2010 року. Він бере участь у таких стрічках, як «Зозуля», «Порох і дріб», «Параджанов», «Квиток на двох» та інші. Широка популярність до актора приходить у 2014-му році, коли прем’єрою стає комедійним ситком «Коли ми вдома», в якій грає роль мікробіолога Паші Толмачова, який має прізвисько «Пірожуля». Події серіалу розгортаються у квартирах пар, а сюжет побудований на коротких історіях із сімейного життя, в яких можуть побачити себе й прості українці.
Майбутній артист народився 31 серпня 1982 року у Дніпропетровську. Батьки Артема розлучилися, коли Позняк та його брат були ще маленькими. Діти залишилися з матір’ю, яка служила у міліції. Щоб не засмучувати близьку людину, хлопчики рано стали самостійними та намагалися не порушувати встановлених правил.
Артему подобалися публічні виступи вже у початкових класах, дитина любила виступати перед однокласниками та вчителями. Ще одним захопленням Позняка стали танці. Одразу після отримання диплома молодик пішов до армії. Строкову службу юнак проходив у Криму. Після повернення на батьківщину Артем задумався, щоб продовжити роботу в армії. Зміни у біографії Позняка сталися випадково. Молодий чоловік подивився фільм «Тато» і зрозумів, що акторська діяльність йому справді цікава.
Артем зібрав речі та вирушив до Києва, щоб вступити до Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Позняк навіть не готувався до вступних іспитів. Молода людина згадала вірші зі шкільної програми та була зарахована до майстерні Наталії Миколаївни Гусакової з першої спроби. 2010 року Артем отримав диплом, де у графі «Спеціальність» значилося «режисер театру та кіно».
Вже через 2 роки після завершення університету Позняк заснував власну театральну студію «Licum», де обіймав посаду режисера, художнього керівника та одного з провідних акторів. Молодий колектив ставив п’єси різних напрямів: «Трамвай «Бажання», «Занадто одружений таксист» та інші.
2016 року на екрани вийшла мелодрама «Пробач», у якій Позняк зіграв роль невірного чоловіка. Колегами з серіалу стали Ольга Павловець та Аліса Лукшина. Того ж року Артема, який періодично працює ведучим на великих заходах, запросили до проекту «Речдок», запущеного телеканалом «Інтер». Кожна передача циклу присвячена окремому злочину, що трапився на території СРСР.
2017 року відбулася прем’єра мелодрами «Я ніколи не плачу». Актору дісталася головна чоловіча роль, сюжетна лінія якої побудована навколо взаємин із дівчиною Тіною (Ірина Таранник).
