Знаменита бригада «Холодний Яр» відома, мабуть, всім українцям. Вона боронить нашу країну, починаючи з 2014 року. Пункт постійної дислокації бригади знаходиться у нашій області. Сьогодні ми трохи розкажемо вам про цей славетний підрозділ та його бойовий шлях.
Холодний Яр — це давній ліс на території Наддніпрянщини, який став свідком важливих історичних подій для українського народу. На початку двадцятого століття, від моменту формування перших загонів Вільного Козацтва на Холодноярщині у березні-квітні 1917 року, ці ліси стали осередком виникнення центру повстансько-партизанського руху — Холодноярської республіки. Її існування тривало від проголошення в Мотронинському монастирі 5 квітня 1919 року до проведення операції з нейтралізації та захоплення отаманів радянськими спецслужбами у вересні 1922 року. Холодноярська республіка активно протистояла будь-яким загрозам для цієї території, виступаючи під прапором української державності.
У серпні 2018 року 93-ю окрему механізовану бригаду Збройних сил України (ЗСУ) високо відзначили, присвоївши їй почесне ім’я «Холодний Яр», яке символізує перемоги українських воїнів минулого століття. Ця бригада була однією з перших у складі ЗСУ, що брала участь у миротворчих місіях за межами країни. Починаючи з початку збройного конфлікту між Росією та Україною у 2014 році, 93-та бригада виконувала завдання в найнапруженіших районах, зокрема в Пісках та Донецькому аеропорті.
Формування бригади починається ще з періоду СРСР, коли вона існувала як 35-та гвардійська мотострілецька дивізія (заснована у 1957 році), пізніше перетворилася на 93-ту (1965 рік) і, нарешті, стала 93-тою механізованою дивізією у 1991 році, потім була переформована у бригаду. Проте українські військові цієї бригади здебільшого визнають лише період з 2018 року, коли підрозділу було присвоєно сучасну назву. Їхні дії спрямовані на відзначення лише сучасних подій, оскільки, на їхню думку, відзначати річниці з часів Радянського Союзу неприпустимо, враховуючи загарбницьку та репресивну політику СРСР щодо українців та інших народів.
Також у 2018 році виникла потреба створити унікальну символіку для бригади, яка б не асоціювалася з радянською спадщиною, але відображала б холодноярське повстанське героїчне минуле. Над створенням символіки працювали кілька талановитих художників, серед яких Олекса Руденко, Андрій Єрмоленко та Олексій Андрющенко.
Головною тематикою в створенні був чорний ворон (крук). Одним з ключових джерел натхнення слугував історичний роман Василя Шкляра «Чорний ворон. Залишенець», що розповідає про радянсько-українську війну 1917–1922 років. Художники глибоко розмірковували, як на кращий спосіб передати образ ворона і, урешті-решт, вирішили акцентувати увагу на крилі та дзьобі цього хижого птаха. Поруч з ним вони впровадили листя дуба — символ мужності й міцності.
У складі Збройних сил України 93-та бригада визначалася як перше формування, спрямоване на навчання та підготовку миротворчих підрозділів. Учасники цих підрозділів брали активну участь у виконанні завдань миротворчих місій в різних частинах світу, таких як територія колишньої Югославії (1992–1995 рр.), Ірак (2004–2005 рр.), Сьєрра-Леоне (2001–2005 рр.), Ліберія (2003–2018 рр.) та Ліван (2000–2006 рр.).
В останні роки «холодноярці» взяли на себе важливу роль у захисті нашої країни від самого початку російсько-української війни, яка розпочалася в 2014 році. Вони були активно задіяні в найтяжчих битвах, зокрема в боротьбі за селище Піски, що розташоване поблизу Донецького аеропорту. Важкі бої за цей населений пункт розпочалися ще у 2014 році, і з того часу українські військові двічі звільняли його від окупації. Зараз селище повністю руйноване і перебуває під контролем російських військ.
Ще однією ключовою подією на бойовому шляху 93-ї бригади стали штурмові операції на території Донецького аеропорту (далі — ДАП). Перша сутичка за ДАП відбулася 26 травня 2014 року, а оборона аеропорту тривала неймовірні 244 дні, визнані історичним етапом героїчного протистояння російським бойовикам. Учасників цієї епопеї, українських воїнів, прозвали «кіборгами». «Холодноярці» взяли активну участь у найжорстокіших боях за контроль над ДАП, встановивши свої позиції у формі насипу, яку противник називав «мурашником». У подальшому підрозділи бригади виконували завдання на різних ділянках АТО.
Після розпочатку розгортання великого вторгнення Росії, що відбулося 24 лютого 2022 року, група «холодноярців» вирушила до Охтирки, де російські війська вже пішли в наступ. Там вони створили мобільний загін, який працював на відстані 15–20 км перед українськими військами в тилу ворога.
Так, 24 лютого наші бійці зустрілися з колоною, яка намагалася прорватися в місто. Вони успішно знищили декілька одиниць ворожої техніки та захопили 7–8 машин. 2-га механізована рота здобула перемогу й взяла в полон кількох ворожих військовослужбовців. Наступного дня, коли російські військові намагалися пройти тим же маршрутом з Великої Писарівки в Охтирку, історія повторилася. Наші захисники вдало встановили мінно-вибухові загородження, які ефективно спричинили вибухи, а 1-й самохідний дивізіон успішно знищив кілька одиниць ворожої техніки.
Після цього бійці 93-ї бригади продовжили свій рух у напрямку Тростянця, розташованого неподалік від Охтирки. З 26 березня противник вирішив відступити з цієї території. Під час того, як російські війська формували одну колону для відходу, українські воїни, які вже контролювали передмістя Тростянця, велі вогонь із вогнепальної зброї по ворожих військових, завдаючи їм великої матеріальної та моральної шкоди.
Далі піздрозділ перемістився до міста Барвінкове, що розташоване на території Слобожанщини. Противник планував пройти через Барвінкове з метою розпочати атаку на Лозову і Павлоград. Після того, вирушивши з південної частини Донеччини, намагався оточити українське військове угруповання, яке діяло в зоні проведення Операції Об’єднаних Сил (ООС). Однак завдяки висококваліфікованій роботі 93-ї бригади, російським силам не вдалося реалізувати цей план.
Наступною важливою ділянкою, де вела бої 93-а бригада, став Бахмутський напрямок. Тоді на цьому напрямку з російського боку оперувала приватна військова компанія «Вагнер». За висловами українських військових, це потужний опонент, проти якого складно вести бойові дії. Вагнерівці, на відміну від більшості частин російської армії, виявилися відносно добре підготовленим. На той момент бригаді було покладено завдання завдати максимального ушкодження живим силам ворога і не допустити йому прорвати оборону Бахмута. Також важливим було забезпечити боєздатність власних підрозділів.
Після проведеної ротації в складі бригади та зайняття бійцями оборонної позиції вдалося стабілізувати ситуацію завдяки виснажливій роботі піхоти. Ці військові тримали лінію оборони, навіть не зважаючи на постійний обстріл, протягом 5-7 днів, при нестачі нормального сну та гарячої їжі. Спільними зусиллями «холодноярці» завадили розриву угрупування російськими військовими і швидким темпам їхнього просування в міській зоні.
93-а бригада – один з найкращих підрозділів ЗСУ. Її добре знає супротивник, і побоююється воїнів цієї бригади. Росіяни знають, що лозунг «ніколи назад» – це не просто слова, і українські військові будуть жорстоко боронити свою землю.
