Колись наші землі дуже приваблювали іноземних переселенців. Їх родючість, можливість жити тут за власними правилами та економінчні привілеї були вагомим аргументом для багатьох. Одну з яскравих сторінок колонізації нашого краю написали німецькі колоністи.
Справді національними анклавами в ареалі Катеринослава можуть вважатися лише дві німецькі та одна менонітська колонії. Вони розташовувалися на околицях міста. Час стер їх оригінальні назви, проте масиви забудови збереглися, і навіть деякі старожили, нащадки колоністів, зберігають пам’ять про давнє минуле. Це Йозефсталь (нині Самарівка), Кронсгартен (частина Самарівки) та Фішерсдорф (Рибальське, Червоноармійськ). У XX столітті ці селища увійшли до складу Дніпра.
Усі три колонії виникли наприкінці XVIII століття, коли уряд Катерини II активно запрошував до Причорномор’я представників різних іноземних націй: греків, сербів, євреїв, німців, французів, італійців та інших. У 1763 р. було видано Маніфест Катерини II, яким оголошувалися пільгові умови для німецьких колоністів. Після цього потік німецьких поселенців потягнувся до придніпровських земель. Німецьким поселенцям гарантувалася свобода віросповідання, видача коштів та матеріалів на обзаведение, звільнення з податків на 10 років, свобода від рекрутської повинності, і навіть кожної сім’ї виділявся окремий земельний наділ.
Історія трьох колоній у Нижньому Присамар’ї сягає нетривалої, але бурхливої історії першого Катеринослава на Кільчені. Губернське місто Азовської губернії було засноване 1776 р. у місці впадання річки Кільчень у річку Самару, за вісім верст від лівого берега Дніпра. Проте вже 1783 р. було видано наказ шукати місце нового губернського міста «за вигідністю місцевості». А 1784 р. Катеринослав було перенесено на правий берег Дніпра. Залишок губернського міста був «перейменований» в повітове місто Новомосковськ, проте в 1794 р. і він був перенесений вище за Самарию в містечко Новоселиця. Фактично Новоселиця одержала нове ім’я Новомосковськ.
Більшість мешканців першого Катеринослава, його органи самоврядування, міський голова, частина будівель на початок 1790-х років були перенесені на правий берег Дніпра. Але місце колишнього губернського міста не залишилося порожнім, хоч воно було і не зовсім вигідним, регулярно затоплювалося повенями, що призводили до масових епідемічних захворювань. Це місце відвели під німецькі колонії, названі Йозефсталь та Кронсгартен.
Йозефсталь була заснована в 1789 р. за розпорядженням третього намісника Катеринославського намісника (губернатора) Василя Васильовича Коховського. Існує інформація, що у 1788 р. сюди приїхали перші поселенці, вони рік блукали у пошуках відповідного місця. Загалом приїхало 90 лютеранських сімей із Данцига (нині місто Гданськ на території Польщі). 60 родин заснували колонію Йозефсталь, а 30 — колонію Фішерсдорф (Рибальське). Назва колонії Йозефсталь, розташованої на місці першого і біля другого Катеринослава, за моєю версією, була покликана нагадувати про австрійського імператора Йосипа II Габсбурга, який разом з Катериною II в 1787 р. заклав перші камені Преображенського собору та Катеринослава.
На новому місці поселенці облаштовувалися тяжко. Частину будівель спорудили заново, частиною використовували будівлі Катеринослава Кільченського, що збереглися. Є відомості, що одна з чотирьох церков першого Катеринослава (вірменська) була перебудована і заново освячена під лютеранську кірху.
Ґрунт у цих місцях не відрізнявся великою родючістю. Проте поселенці досягли великих успіхів у городництві, лісорозведенні і навіть тваринництві. Частина продуктів реалізовувалася безпосередньо у Катеринославі. У 1801 р. прибула нова хвиля поселенців із Вюртемберга (історична область у Німеччині).
Надалі Йозефсталь перетворилася на процвітаючу німецьку лютеранську колонію. У путівнику «Катерининською залізницею» (1903) вказувалося: «у ній 108 дворів і близько 1800 душ населення; у колонії кірху, школа на 150 душ, що існує понад сто років, два млини для простого помелу, каменоломня, цегельно-черепний завод, кілька мануфактурних та чорно-бакалійних лавок». Наприкінці XIX століття виникли варіанти назви села – Йосипівка (калька з німецької) та Довге. Щоправда, як і раніше, докучали повені, особливо сильні були у 1815, 1820, 1824, 1845, 1917 роках. У 1917 р. у колонії жило 1048 чоловік німців, і 505 не німців, лише 1553 чоловік. В подальшому у 1921 р. голод забрав життя 200 жителів. Вже у 1925 р. у поселенні жили всього 1143 особи.
Потім почався занепад колонії. Колективізація підірвала традиційний світоустрій цього національного анклаву. У 1932 р., після введення в дію Дніпрогесу, частина земель колонії була затоплена. Частина території, розташована на місці колишнього центру Катеринослава Кільченського з його фортецею, утворила Самарський острів (нині тут дачне селище). Завершили історію поселення воєнні дії.
У 1941–1943 pp. колонія потрапляла під запеклі артобстріли, під час яких було зруйновано споруди, цвинтар та інші об’єкти. У повоєнний час життя тут було відновлено, місцевість одержала назву Самарівка. На місці колишньої німецької колонії нині приміське селище і дачний масив, де практично нічого не нагадує про поселенців, їх побут і культуру.
Друга колонія, Фішерсдорф, поступово заселялась місцевими жителями. Навіть назву скалькували на слов’янський лад, у Рибінськ. Втім, до наших часів вона не дішла, більшість з колишніх територій колонії зараз затоплені водами Дніпра.
Третя колонія на околицях Катеринослава, Кронсгартен, взагалі не збереглася до нашого часу. Вона знаходилася на північ від Йозефсталю, на території сучасного смт Самарівка. Сьогодні на місці колишньої колонії дачний масив. Не зберігся і цвинтар, залишилося лише три могили.
Колонія Кронсгартен – ровесниця Йозефсталя та Фішерсдорфа. Вона заснована 1793 р. Однак, на відміну від перших двох, тут жили не лютерани, а меноніти. Це особлива релігійно-культурна течія у протестантизмі (варіант анабаптизму). Родоначальником її був колишній католицький священик Менно Сімонс (1496–1561). На його ім’я меноніти і отримали свою назву. Течія ця виникла у 1530-х роках у Нідерландах. В основі вірувань менонітів покладено ідею незастосування сили, пацифізму і непротивленства. Меноніти принципово не беруть до рук зброю.
Меннонітські сім’ї прибули до колонії Кронсгартен також із Данцига (нині Гданськ), як і першопоселенці Йозефсталя та Фішерсдорфа. Також на новому місці їх переслідували різноманітні перешкоди. Внаслідок повені 1815 р. вся територія колонії з спорудами була змита водою. Потім довелося все відбудовувати наново.
Колоністи займалися тваринництвом та землеробством. У 1911 р. у колонії налічувалося 212 мешканців. Стільки ж мешканців було і в революцію 1917 р. Потім почався занепад колонії: у 1925 р. тут мешкали всього 125 осіб. Тут була німецька чотирикласна початкова школа. Молитовна хата була закрита. У 1931 р. менонітська громада налічувала лише 30 осіб. У 1937 р. було здійснено масові арешти чоловіків, а 1943 р. все населення колонії вивезено у Німеччину. Сьогодні від села Кронсгартен (Половиці) нічого не лишилося. Більшу частину території займають дачі, залишилися лише три могили на сільському цвинтарі.
