Сьогодні ми розповімо про долю найстарішого на сьогодні готелю Дніпра, який жодного разу не змінював свого призначення. Так, назва готелю періодично змінювалася, але він завжди функціонував саме як готель, а не як клуб, гуртожиток чи будинок з набором комунальних квартир. «Асторія» успішно функціонує і сьогодні, то давайте ж пригадаємо її історію разом.
Точну дату заснування готелю, що дав старт існуванню нинішньої «Асторії» встановити доволі важко. Як земельну ділянку її виділили ще у другій половині XIX сторіччя. Перший готель, який розміщувався тут, мав назву «Слов’янський». Трохи пізніше його перейменували в «Номери Сафонова» – вочевидь, за прізвищем хазяїна. Потім було чергове перейменування, на цей раз готель отримав назву «Контіненталь».
Але у 1912 році на цьому ж місті починають зводити новий готель. Це і була майбутня «Асторія». Автором проекту будівлі був С. В. Віленський. Навіть досі можна зустріти відомості, що будівництвом керував Олександр Красносельський, але це є недостовірною інформацією. Зокрема, своє авторство свого часу заперечував і сам Красносельский.
Власником будинку була Сара Кравцова, а керував всіма справами Людвіг Бернстайн. Урочисте відкриття сталося вже у 1913 році. Велична будівля у стилі «класицистичний модерн» стала справжньою прикрасою тодішнього Проспекту.
У новому готелі завжди було багато відвідувачів, оскільки він був фешенебельним та гарно обставленим. Статус «Асторії» був доволі високим. Цьому сприяла висота у п’ять поверхів, обладнання на зразок закордонних готелів, стильні меблі, розкішні номери, ліфт, першокласна кухня.
Але так тривало не надто довго. Все гарно працювало аж до моменту революції, що почалась у 1917 році. Тоді все пішло шкереберть, і могло і зовсім загинути. Втім, про все поступово.
Передвісником революційних подій була поява в «Асторії» представників партії більшовиків. Але вони поки що не займались експропріацією приміщень чи грабунками, а на загальних підставах орендували кімнати на п’ятому поверсі. Тут вони випускали газету під назвою «Зірка». Втім, пробули вони тут недовго, адже проживання в «Асторії» було не з дешевих.
Але вже через деякий час більшовики повернулися, на цей раз націоналізувавши будівлю. Тут розмістилися такі поважні організації Губком РСДРП(б), Губревком і юнацький клуб ім. III Інтернаціоналу. Потім сюди ж перебрався і ЦВК радянської України. Тобто деякий час «Асторія» виконувала роль урядової будівлі для радянської влади.
Втім, вже 4 квітня німецькі частини зайняли Катеринослав. Разом із німцями прийшли приблизний порядок та законність, і будівлю готелю повернули колишнім власникам. Знов повернулося колишнє життя, але лише примарно.
У той час Катеринослав вже анітрохи не нагадував те місто, яким він був до революції. Більшість багатих людей вже виїхала з міста. Натомість, в Катеринослав масово їхали ті, кому була не до вподоби радянська влада, а також біженці з власне Росії. Кого тут тільки не було… Тому стан готельних номерів дуже скоро став просто жахливим. У ті ж часи тут побував і письменник Алєксєй Толстой. Свої спогади про тогочасну «Асторію» він вклав в спогади свого літературного героя Рощіна.
Вадим Петрович Рощін прокинувся пізно в поганій готельній кімнаті, з брудним вікном, завішаним пожовклою газетою, на коротенькому ліжку, під худою ковдрою. Поїзд йшов пізно вночі. Мав бути порожній день.
26 грудня у місто вриваються старі знайомі — «червоні», на цей раз у союзі з загонами батьки Махна. Нестор Іванович теж обрав «Асторію» за місце свого штабу, який і знаходився увесь період, поки махновці контролювали місто.
Коли махновців вибили з Катеринослава підрозділи Директорії, їх очільник атаман Самокиш обрав саме «Асторію». Згодом, влада в місті мінялася ще не раз, і кожен раз штабом контролюючого місто угруповування була «Асторія». Чим саме готель так подобався військовим очільникам – невідомо, хіба що можна зауважити що великі підвальні приміщення готелю перетворювались на тюрму та катівню для тих, кому не пощастило потрапити в полон.
В кінці кінців, владу в «Асторії», як і в Катеринославі в цілому, захопили більшовики. Доречі, підрозділи Кінної армії Будьонного теж використовували цей готель, але лише для розміщення керівного складу. Штаб був у іншому місті.
Спочатку її відвели під квартири для командного складу місцевого гарнізону та різноманітні радянські установи. Але так продовжувалось недовго, і вже на початку 1930-х готель відкрили. При цьому він носив стару назву, і все тут було схожим на старі часи, але не зовсім.
Частину готелю займав великий гуртожиток, в якому жили робітиники готельного тресту та наближені до нього особи. Лише наприкінці 1930-х всіх «гостей» розселили, і «Асторія» знову запрацювала. Втім, лоску та роскоші дореволюційних часів тут уже, звісно, не було.
Період Другої Світової війни готель теж пройшов вдало для себе. За часів окупації він працював за призначенням, оскільки був націоналізований окупантами. При звільненні міста будівля не постраждала, що врятувало її від подальшого знесення.
В 1949 році готель вирішили перейменувати. Він отримав назву «Дніпро», яку носив у подальшому аж до кінця 1980-х років. Втім, для більшості містян готель так і залишався «Асторією», і його нова назва ніяк не запам’яталася. Вже наприкінці 1980-х років стара назва повернулася, і з тих пір «Асторія» вже не міняла своєї вивіски.
Протягом «двохтисячних» в готелі провели масштабну реконструкцію та реставрацію. За її результатами готель знову отримав свій історичний вигляд. Наразі
