Доля О. Я. Риндовської – яскравий приклад широкої участі жінок в культурно-освітньому русі. Вона підкреслює, що завжди й усюди, на важких, нерідко драматичних, історичних перехрестях українські жінки, виступаючи діячками на просвітницькому колі, утверджували милосердя, любов, високі громадянські чесноти.
Відповідаючи на заклик міністра внутрішніх справ взяти участь у загальнокорисній справі заснування жіночих училищ, Катеринославське губернське дворянське зібрання 21 вересня 1859 р. постановило внести кошти для влаштування такого училища у Катеринославі. Проблема жіночої освіти знайшла своє відображення й на сторінках преси Катеринослава: «Екатеринославские губернские ведомости», «Вестник Екатеринославского земства», «Епархиальные губернские ведомости» та ін.
У її становленні першорядну роль відіграли жіночі гімназії та прогімназії, які готували контингент народних учительок. Восьмий клас жіночої гімназії – педагогічний. Дівчата з цього класу наглядали за молодшими, кожного дня проводили уроки, а закінчивши повний курс, одержували звання домашньої вчительки, вчительки народних шкіл, виховательки.
Першою начальницею першої жіночої Катеринославської Маріїнської гімназії стала Олександра Якимівна Риндовська-Чернова (1829–1905). З її ім’ям нерозривно пов’язана історія жіночої освіти Катеринослава. Вона стояла біля її витоків. Риндовська зробила все можливе і неможливе для освіти дівчат усіх прошарків населення міста. Лише завдяки кипучій енергії, громадському інтересу до жіночої освіти і моральному становищу в місті й губернії Олександрі Якимівні вдалося організувати й відкрити слідом за гімназією «Товариство опіки про жіночу освіту». Це товариство в Катеринославі мало на меті сприяти розповсюдженню освіти серед жіночого населення.
У стінах Маріїнської жіночої гімназії народжувалися і реалізовувалися широкі задуми щодо розвитку жіночої освіти в межах усього Катеринослава. Риндовська вміло скористалася пануючим громадським піднесенням за емансипацію жінок і, подолавши явний скептицизм і прихований опір, через два роки, коли «Товариство» зміцніло, всюди зустрічаючи допомогу й підтримку, спромоглася відкрити «Безкоштовну школу» для найбіднішого населення міста. Ця школа була відкрита «Товариством» 21 квітня 1874 року відповідно до плану міського однокласного училища, за положенням 1872 року з шестилітнім курсом.
Домігшись стабільного матеріального становища свого дітища, Риндовська здійснила черговий пункт своєї програми. 26 серпня 1881 р. з її ініціативи в Катеринославі відкрилося «Товариство допомоги нужденним ученицям Катеринославської Маріїнської жіночої гімназії». Завдання цього товариства – надавати допомогу бідним дівчатам в оплаті за навчання, формений одяг і взуття, підручники та посібники, на лікування тощо.
Постійних джерел фінансування товариства – членських внесків і відсотків з основного капіталу – було, звичайно, недостатньо для надання допомоги нужденним дівчатам, тому правління було зайняте пошуками засобів, влаштовуючи різноманітні заходи: концерти, вечори танців, гуляння, лотереї. Сама Олександра Якимівна завжди допомагала своїм ученицям, але не любила показної благодійності, її допомога часто залишалася таємницею навіть для самих адресатів. Усе робилося надзвичайно делікатно, щоб не образити дівчину. І все це – на фоні власної матеріальної скрути, що дуже турбувало її щирих друзів і прихильників.
Ідейна, щира атмосфера оточувала Маріїнську жіночу гімназію з перших років її існування. Люди працювали із захватом. Для досягнення успіху нерідким явищем з боку викладачів було жертвування свого особистого часу для безкоштовних уроків протягом навчального року. Олександра Якимівна, окрім безпосередньої роботи начальниці, завжди знаходила час давати уроки французької мови в різних класах училища безкоштовно.
Сама вона постійно вчилася, для чого відвідувала уроки більш талановитих і досвідчених викладачів, знайомилася з тогочасними науковими досягненнями і взагалі багато читала, підтримувала постійне листування з відомим педагогом К. Ушинським, з яким не була знайома особисто, а лише заочно.
Все, що робилося в місті з просвіти в ці роки, народжувалося в кабінеті О. Я. Риндовської. Це був свого роду маленький інтелектуальний салон Катеринослава, де збиралися представники місцевої
інтелігенції. Тут проводилися програмні наукові бесіди, на які запрошували й деяких учениць 8 класу гімназії. Зібрання були цілком невимушені: читали, грали і багато сперечалися; кожна літературна новинка, цікава газетна стаття, гарна книга звертали на себе увагу й обговорювалися.
Відпрацьовувалися програми для самоосвіти, читалися лекції з літератури й педагогіки. Порядність, щирий тон, невимушеність, відсутність однобокості й нетерпимості гармонійно позначались й на тоні вечірніх зібрань Риндовської і на загальному дусі ввіреного їй навчального закладу. Тут, безумовно, впливали елементи тієї атмосфери, яка з дитинства оточувала Олександру Якимівну.
У візитаційній книзі Катеринославської Маріїнської жіночої гімназії – величезна кількість записів почесних відвідувачів гімназії, починаючи з записів архієреїв, генерал-губернаторів, вчителів та
окружних інспекторів. І всі записи позитивні й почесні для Олександри Якимівни. Її думка навіть в офіційному навчальному світі вважалася досить авторитетною.
У 1899 р. весь Катеринослав відзначав 35-річчя педагогічної тагромадської діяльності Олександри Якимівни Риндовської. Це був справжній тріумф чесної, скромної і талановитої жінки. Оцінювалась
її робота, відкрито підводилися підсумки її діяльності. Дворянство, земство, міська управа, громадські заклади, педагогічні корпорації, приватні особи підносили Олександрі Якимівні адреси, виголошували промови, надсилали телеграми з інших міст.
У цій громадській оцінці було щось надзвичайне, вражаюче й повчальне. Три покоління виховала Олександра Якимівна, будучи незмінною першою начальницею першої Маріїнської жіночої гімназії.
Заслуги О. Риндовської знайшли гарячу і справедливу оцінку й на святкуванні її сорокарічного ювілею, який ще встигли відсвяткувати в Катеринославі 7 грудня 1904 року.
Однак цей ювілей був затьмарений її хворобою. Вона зрідка з’являлася на вулиці в останній рік свого життя, але коли тими рідкими днями, в які вона почувалася бадьорою, в тиху теплу погоду на вулиці чи бічних алеях міського саду з’являлася маленька тендітна фігура літньої жінки з приємними манерами, більшість перехожих поступалися їй дорогою і шанобливо знімали капелюхи. На урочистій акції самій Олександрі Якимівні так і не довелося бути присутньою (вона не змогла піднятися з ліжка), і святкування відбулося без неї.
І лише після завершення святкування колеги, знайомі та почесні гості спустилися до її квартири, аби привітати господиню. Невдовзі після цього ювілею й останньої урочистої акції в Маріїнській жіночій гімназії Олександра Якимівна померла 4 січня 1905 року. Її смерть не була несподіваною, але справила приголомшливе враження на Катеринослав. Надто вже місто зріднилося з Риндовською, і її особистість була тут надзвичайно популярною.
