Нещодавно в нашому місті пройшла чергова хвиля ліквідації пам’ятників радянської доби. Дивно, що і досі знаходяться люди, що розповідають нібито про війну з історією, або про паплюження пам’яті предків. Зараз розберемося, кому пам’ятник був присвячений і чому він у своєму вигляді на момент знесення був аж ніяк не доречним.
І досі у Дніпрі панує думка, що пам’ятник присвячено визволителям Дніпра від німецьких загарбників часів Другої світової. Насправді ж він присвячений генералу Пушкіну. Справжнє прізвище генерала — Чушкін, він змінив його вже у дорослому віці, бо рідне вважалось йому не дуже гарним.
Ані сам генерал, ані його підрозділи Дніпропетровськ не звільняли, хоча і приймали участь у звільненні області. А от у 1941 8-а танкова дивізія генерала Пушкіна якраз і обороняла місто, забезпечуючи відхід радянський війск на інший берег Дніпра.
Доречі, офіційно пам’ятник і вважався присвяченим генералу особисто, а не визволителям (чи оборонцям) міста в цілому. Щоб відзначити особистий вклад генерала у захист міста від нацистів, є наразі безліч інших можливостей, окрім встановлення техніки з комуністичними символами на ньому. Доречі, в місті є і могила самого Пушкіна. Генерал загинув в березні 1944 року під час нальоту німецької авіації.
Поховати генерала у Дніпрі вирішили тому, що машину з його труною обстріляли декілька разів при транспортуванні додому. До того ж, народився у глухому селі в Саратовській області, і влаштовувати там могилу видатного воєначальника було б недоречно. Тому і обрали найближче «солідне» місто, яким виявився Дніпро.
1946 року якраз і з’явився на мапі міста наш сьогоднішній герой – пам’ятник. Щоправда, тоді він був значно скромнішим. Постамент був цегляним і поштукатуреним поверх кладки. На самому постаменті розташовувався танк легкий танк Т-70.
Відомий дніпровський знавець історії Максим Кавун розповідав, що першопочатково спроектований пам’ятник передбачав зовсім не звичний городянам танк. Відповідно до проекту, це мала бути масивна ростова скульптура генерала на високому прямокутному постаменті, прикрашеному посвятним написом та гірляндою. Спеціальна комісія міськради затвердила проект пам’ятника та рекомендувала надіслати проект для затвердження до Києва. Далі історія обривається. З невідомих поки що причин цей величний пам’ятник так і не спорудили. А та версія із Т-70 – це просто тимчасовий варіант.
Т-70 був одним з найпоширеніших типів танків, які випускала під час війни радянська промисловість. У частинах Пушкіна під час війни були саме такі танки. Не будемо детально зупинятись на його тактико-технічних характеристиках. Скажемо лише, що він міг би бути справжнім символом радянських танкових військ періоду 1942-1943 року, коли не вистачало Т-34. Тому цей танк на пам’ятнику виглядав більш-менш природньо. Хоча, скоріше, встановили його там тому, що Т-34 на 1946 рік вважався ще сучасною машиною, а от Т-70 був знятий з озброєння і тому його було не шкода.
У 1967 пам’ятник переробили, зробили більш «солідним». Постамент зробили з блоків сірого граніту, а замість легкого танку встановили повноцінний Т-34. Але і тут є нюанс, про який поговоримо нижче. Таким чином, той пам’ятник який нещодавно прибрали, був не «оригінальним» і встановлений вже у «брежневські» часи, а не після війни.
Часто доводиться чути, що цей пам’ятник символізує перший танк, який увірвався в місто під час його звільнення від німецьких окупантів. За різними переказами, на монументі стоїть той самий танк, або принаймні один з тих, які приймали участь у боях за звільнення міста.
Але якщо звернути увагу, то можна було побачити, що танк на постаменті є не просто звичайною «тридцятьчетвіркою», а Т-34-85, тобто модифікації з 85-мм гарматою. Такі танки пішли у війська лише у лютому-березні 1944, і при цьому невеличкими партіями. Перший досвід їх масового застосування сягає аж літа 1944, коли і генерал Пушкін вже давно загинув.
Дніпро ж звільнили ще у жовтні 1943 року. Таких танків тоді у військах просто не було, більше того – їх ще навіть не почали виробляти на заводах (випуск розпочався у грудні). Тому подібні машини просто не могли звільняти Дніпро у ті часи.
Таким чином, жодної історичності у цьому пам’ятнику не було. Місце танку – десь біля музею, де можна розмістити і інформацію про генерала Пушкіна як частину історії нашого міста у часи Другої світової війни.
Його, як і всі інші демонтовані в рамках декомунізації та дерусифікації монументи, буде відтранспортовано на територію одного з комунальних підприємств Дніпра. Доречі, переносити меморіал планували все одно, оскільки він заважає будівництву метрополітену.
Хвилинка гумору: комунальне підприємство, яке зберігає всі монументи, має назву «Зооконтроль». Поки що всі пам’ятники не виключені з відповідних реєєстрів, тому ліквідувати їх або продати бажаючим не можна. Тільки після виведення їх з реєєстру пам’яток можливі якісь подальші дії.
На даний момент жодних підстав кричати про «вандалізм» та інші стандартні штампи російської пропаганди немає. Демонтаж було проведено відповідально та організовано, із застосуванням спеціальної техніки. Найімовірніше, танк відправлять до музею.
