Наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. формувалися особисті бібліотеки місцевих катеринославських діячів. Їх увагу привертали історико-географічні книжки, зокрема з вітчизняної історії та історії зарубіжних країн. З художньої літератури в приватних бібліотеках переважали переклади французьких романів. Власниками великих бібліотек у губернії були катеринославські дворяни, військовослужбовці, викладачі навчальних закладів, службовці, лікарі.
Серед перших бібліотек міста нашу увагу повинна привернути історія та діяльність Головного народного училища – першого середнього навчального закладу Катеринослава. Відкриття навчальної бібліотеки стало вимогою часу з метою підвищення рівня освіти та зростання
кола писемного населення губернії. Відкриття Головного народного училища відбулося у 1793 р. За статтю 80 % учнів складали хлопці і тільки 20 % – дівчата. Із самого початку існування училище опікувалося відкриттям та розвитком бібліотеки, яка б мала навчальні посібники, рекомендовані для народних училищ, із 13 предметів, зокрема архітектури, графічного мистецтва, мови (латинської, німецької, французької).
Осередком підтримки місцевого закладу виступив «Приказ общественного призрения». У 1792 р. його діячі придбали 4 925 примірників навчальних книг та посібників, географічних атласів, мап, глобусів, архітектурних креслень, геометричних фігур. Отже, на початок заснування бібліотека мала певне зібрання. Крім того, початкові фонди народного училища вміщували 406 томів книг, написаних п’ятьма мовами, що перейшли до нього після закриття державного виховного
закладу («казенных воспитанников»).
У 1797 р. з причини закриття Головного училища у Симферополі 1 881 примірників підручників та різногалузевих книжок надійшли до Катеринославського головного училища. А вже у 1799 році бібліотека училища отримала 243 творів різними мовами – дублікатів книг, призначених для відкриття університету в Катеринославі (бібліотека князя Г. Потьомкіна та архієпископа Євгенія Булгаріса). В подальшому училище було перетворене на гімназію, а його бібліотека тільки примножувалася.
Наступною бібліотекою Катеринослава на початку ХIХ ст. стала бібліотека Катеринославської духовної семінарії. Із 1804 р. Духовна семінарія переїхала з Новомиргорода до Катеринослава. У 1806 р. архієпископ Платон (Любарський) провів ревізію бібліотечного майна і виявив фінансові порушення. Повчальною є історія префекта Єгора Сорокіна, який, виконуючи обов’язки бібліотекаря, виявився її боржником (573 крб. 05 коп.).
За розпорядженням Платона Любарського з платні Є. Сорокіна щорічно відраховували певну суму (погашення боргу). Але архієпископ Платон вважав, що справу треба передавати до кримінального суду, оскільки бібліотекар не тільки видавав книги студентам, а й продавав їх – тобто, мала місце розтрата державного майна. Відомо, що кошти він сплачував до самого звільнення з роботи.
У Духовній семінарії діяли суворі правила поведінки для семінаристів та складні програми з латинської мови, за невиконання яких учнів відраховували. Поповнення бібліотеки відбувалося за рахунок держави (щорічно по 2 тис. крб.). Бібліотека не мала власного приміщення, не була єдиним цілим: фонди були розпорошені. На початку ХІХ ст. обов’язки бібліотекаря виконував учитель граматики, ієрей Ф. Круп’янський, отримуючи за цю посаду 10 крб. на рік (як викладач – 40 крб.).
Бібліотека зберігала класичну літературу, книги «отцов церкви», богослужбові книги та коментарі латинською мовою. Це викликало невдоволення учнів, і відомі випадки, коли вони залишали заклад. Крім того, певний відсоток складали твори грецькою мовою, література філософського змісту надходила російською мовою.
Окремий комплекс складала художня література (проза та вірші). У процесі навчання підвищену увагу приділяли вивченню класичних мов. Учні Духовної семінарії користувалися виданнями тільки семінарської бібліотеки, відвідувати інші бібліотеки міста їм заборонялося. Також бібліотека духовного закладу рекомендувала для читання тільки чітко відібрані окремі твори, проаналізовані керівництвом навчального закладу та наставником.
Знаменною подією в історії міста стало урочисте відкриття у Катеринославі 9 травня 1834 р. в Будинку дворянського зібрання Губернської публічної бібліотеки, створеної за ініціативою відомого російського державного діяча, президента «Вольного экономического общества», адмірала М. С. Мордвинова. Документом, відповідно до якого виникла бібліотека, є циркуляр міністра внутрішніх справ начальникам губерній Російської імперії «О заведении в губерниях публичных библиотек для чтения».
Із 1834 р. по 1839 р. бібліотека в Катеринославі функціонувала. Пожежа 1839 р., що знищила будинок Дворянського зібрання, пошкодила й бібліотеку, частина якої тут розташовувалась. Катеринославська публічна бібліотека припинила свою діяльність на довгих чотири роки. У 1843 році відбулося відновлення осередку в будинку міського голови І. Т. Артамонова. На її відкриття було зібрано 634 крб. 64 коп. сріблом – пожертвування різними особами міста.
Бібліотека повністю відновила роботу, але її успіх був нетривалим. Із 1851 року напередодні Кримської війни бібліотека припинила свою діяльність. Катеринославську публічну бібліотеку спіткала доля більшості бібліотек Російської імперії, які закривалися до кращих часів.
Відновлення публічної бібліотеки, за інформацією «Екатеринославского юбилейного листка», відбулося 1 вересня 1859 р., при ній відкрито Кабінет для читання. У 1859 році бібліотека зберігала лише 546 томів творів, поділених систематично за 11 відділами: найбільшим за обсягом був відділ словесності (143 книги), література з мистецтвознавства була представлена п’ятьма книгами.
Основна функція Публічної бібліотеки полягала у поширенні знань та підвищенні рівня грамотності серед населення губернії. Тому важливу роль відігравав процес обслуговування читачів. Послугами
бібліотеки користувались учні середніх навчальних закладів та інтелігенція. Зміст фонду та платні послуги не давали можливості звертатися до бібліотеки нижчим верствам населення. Читання книг та журналів у читальній залі було безкоштовним, видання літератури додому – платним.
