Коли в Російській імперії були проведені комплексні реформи у другій половині XIX століття, це дало певний поштовх для розвитку. Прискорений розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків, подальші зміни в економіці ставили нагальне питання щодо діяльності банківських установ, зокрема приватних.
Як відомо, одними з перших банківських установ приватного типу в Катеринославі стали банкірські дома. У більшості своїй це були звичайні торговельні будинки, що займалися банківськими операціями і поєднували торгівлю з банківським підприємництвом. Поступово даний вид діяльності став їх основним джерелом прибутків.
Однак такі установи не могли повністю задовольнити потребу споживачів у кредиті, оскільки надавали здебільшого лише короткотермінові позики. Перший банкірський дім Катеринослава з’явився на початку 1860‑х рр. Він був відкритий при торговельному домі «Ульман та Ко» і належав відомій у місті родині Ульманів, діяльність яких виходила далеко за межі комерційних інтересів.
Так, братами Робертом та Василем було засновано першу книжкову крамницю в Катеринославі, а трохи пізніше при магазині почала діяти Публічна бібліотека. Згадки про братів можна зустріти у «Спогадах» А.М. Достоєвського, який у 1860–1864 рр. працював у місті. Компанія «Ульман та Ко» успішно проіснувала до кінця 80‑х рр. ХІХ ст. і припинила свою діяльність зі смертю Василя Петровича Ульмана. Спадкоємці реалізували себе як суспільні діячі, лікарі, педагоги, а сімейна справа була ліквідована.
У 90‑х р. ХІХ ст. були зафіксовані дві такі установи: доми А. Когана та І. Кофмана. Заклад Когана проіснував близько десяти років. Досить активною виявилася діяльність Кофмана. Про «методи» його роботи ходили недобрі чутки, однак процвітанню справи це не завадило. Головним джерелом прибутків стала застава під нерухомість (Кофман був одним із найбільших власників нерухомості у місті).
Банкірський дім розміщувався по вулиці Троїцькій. На 1910 р. статки банкірського дому наближалися до 1 млн крб. Подальшому розвиткові завадила громадянська війна. Кофману вдалося відправити родину за кордон, однак сам він, за невідомих причин, виїхати не зміг. Він помер у злиднях в одній з міських лікарень.
З 1871 р. в Катеринославі почало діяти агентство одного з найбільших аграрних банків країни – Харківського земельного. Міська влада неодноразово зверталася за допомогою до керівництва банку. Він став найбільшим кредитором Катеринослава. Однак, незважаючи на це, банк не мав власного відділення, а задовольнявся діяльністю агентства.
Так, на 1889 р. ним керував відомий у місті суспільний діяч, гласний міської думи Петро Васильович Кулабухов, а на 1900 р. і до своєї смерті 11 лютого 1904 р., агентство очолював Анатолій Миколайович Кулабухов. Усі операції, що проводилися у Катеринославі, завжди затверджувалися правлінням у Харкові.
До першої десятки приватних провінційних банків Російської імперії входив Катеринославський комерційний банк. Його устав було затверджено 14 серпня 1872 року міністром фінансів Михайлом Рейтерном. Не дивлячись на успішну діяльність, за час існування не було відкрито жодного нового відділення, банк мав суто регіональний характер.
На 1900 р. його головою був дійсний статський радник Є.П. Любарський-Письменний, до правління входили дійсний статський радник М.В. Куримін, губернський секретар І.М. Бразоль, а також купці І.А. Макаров та Г.П. Мураховський. Відділення розташовувалося по вулиці Московській у двоповерховому будинку, переобладнаному відповідно до вимог установи.
Приблизно 1897 р. було відкрито Катеринославське відділення Азово‑Донського комерційного банку – перше в місті відділення приватного банку, який розміщувався на Катерининському проспекті. Інші відділення діяли в Олександрівську, Бахмуті, Луганську, Маріуполі, Нікополі та Юзівці. Банк контролював велику частину грошових потоків регіону. На 1900 р. керівником Катеринославського відділення банку був П.А. Каменко.
Відділення Азово‑Донського комерційного банку займалися переказом коштів, обліком векселів, прийомом вкладів, видачею короткострокових позик під заставу цінних паперів або товарів. Це було основною сферою його інтересів.
Свою діяльність у Катеринославі здійснював і Санкт-Петербурзький міжнародний комерційний банк. Катеринославське відділення було відкрито у 1899–1900 рр. Розширення сфер впливу банку на Південь України ускладнювалося тим, що він почав свою діяльність пізніше Азово‑Донського банку, який уже встиг закріпитися в основних комерційних центрах регіону.
Враховуючи те, що основні інтереси цих банків знаходилися в одних і тих же сферах (перекази коштів, кредитування, оборудки з зерном), Петербурзький банк відразу опинився в не дуже вигідному становищі. Свої позиції він посилив на початку ХХ ст., виробивши нову стратегію дій.
Це проявилося у відкритті низки агентств, а не відділень, що суттєво знизило витрати. До того ж керівництво банку звернуло увагу на швидко зростаючі населені пункти регіону – Синельникове, Гришино, Лозову, Нікополь. У Катеринославі в 1900 р. відділення розміщувалося в орендованому будинку Шишмана по вул. Московській. Згодом з’явилося власне приміщення на розі Катерининського проспекту та вул. Клубної, урочисте відкриття якого відбулося 4 лютого 1912 р. Сьогодні це відділення Державного банку України, що розташоване на перехресті пр. Яворницького та вул. Воскресенської.
Завдяки значній концентрації в кредитно-фінансовій сфері та за допомогою урядових установ провідними гравцями на ринку ставали столичні банки. Своєю діяльністю вони витісняли провінційні банки й перешкоджали появі нових фінансових установ.
Таким чином, можна зробити висновок, що Катеринославщина зі своїм потужним промисловим і сільськогосподарським потенціалом у пореформений період стає привабливим регіоном
для приватної банківської діяльності.
