Дніпро широко відомий не тільки як центр ракетно-космічної промисловості та батьківщина супермаркетів АТБ, а і як один з осередків металургійної промисловості. Але навіть не всі корінні дніпряни знають, який завод був первістком цієї сфери виробництва в нашому місті, і де саме цей завод знаходився.
Дніпрянам добре відомий такий топонім, як «єврейський квартал». Серед його вулиць є і вулиця Ливарна. Колись тут жив відомий купець Абрам Заславський, було це ще в XIX сторіччі. Він був купцем 2-ї гільдії.
Це означало, що він був доволі заможною людиною, оскільки для запису в гільдію треба було мати капітал не менше ніж у 20 тисяч рублів. Купці другої гільдії могли не тільки володіти фабриками або заводами, а ще і річковими суднами. Тобто потенціал для розвитку у підприємства Заславського був немаленький. Приблизне місцезнаходження заводу — сучасний ріг Ливарної та Набережної.
Те, що перший завод опинився у Єврейському кварталі — не є чимось дивним. Доволі багато катеринославськиї євреїв того часу були заможними людьми, і саме вони володіли основними активами міста. Та і взагалі євреї становили тоді добру третину населення міста. Саме у районі Ливарної вулиці знаходились перші синагоги, потім тут з’явилася і Хоральна синагога.
Доречі, назва вулиці (Ливарна) походить саме від заводу. Виробляв він різноманітну продукцію для сільского господарства. Перш за все це були сіялки, віялки, соломорізки та інша сільськогосподарська техніка. На перших порах тут працювало до 30 осіб, що на ті часи (середина XIX сторіччя) вважалось дуже непоганим показником.
У 1845 році сталася масштабна повінь. Вона затопила і завод Заславського, але це не дуже вплинуло на розвиток підприємства. Він продовжував свою успішну діяльність, і станом на другу половину XIX сторіччя вважався одним з найбільших у тодішньому Катеринославі.
Після смерті засновника у 1872 році завод успадкував Федір Абрамович Заславський, який взявся до масштабних реорганізацій та налагодження роботи підприємства. Це дуже скоро дало гарні результати.
Новий власник розгорнув виробництво. В його корпусі було встановлено парову машину, а також збудовано новий двоповерховий корпус. Також було реконструювано та збільшено інші корпуси заводу, всього їх нараховувалося 12.
Доречі, сам маєток Заславських також розміщувався на цій самій ділянці. Це важко уявити у сьогоденні, але на той час це було нормою по всій імперії. Хазяін виробнитцва хотів мати змогу оглянути його у будь-який час і слідкувати за виробничим процесом.
Окрім сільскогосподарської продукції, яка і далі була основною серед усіх товарів, які випускав завод, додались і нові товари. Це були металеві пам’ятники, що встановлювали на міських кладовищах. Цей товар теж користувався гарним попитом.
На початку XX сторіччя завод поступово розширював випуск продукції, але почали з’являтись проблеми. Вони були пов’язані із спадкоємцями Заславського. Справа в тому, що їх було багато і вони не могли поділити між собою спадок. Деякі з них, зокрема жіноча частина, була взагалі далека від виробничих проблем. На певний час завод взагалі здали в оренду.
Поки господарі ділили між собою завод, він почав занепадати. Орендарі заводу експлуатували його максимально цинічно і не вкладали в розвиток жодної копійки.
В результаті за 19 років, з 1891 року по 1910 завод суттєво втратив у ціні. Також падали і прибутки, разом з обсягом замовлень. Ситуація стала настільки складною, що не було навіть змоги виконати заповіт Заславського-старшого про виплату грошей його дочкам. Ті подали на свого брата Бориса, який на той час отримав повноту власності над підприємством до суду.
Суд задовольнив їх клопотання. Майнові сварки продовжувались аж до 1917 року, поки не розпочалась революція. В результаті призначені торги за завод так і не були розпочаті. А через кілька місяців підприємство взагалі було націоналізоване.
За влади більшовиків як металургійне воно більше ніколи не працювало. Певний час тут розміщувався лісозавод, потім колишні корпуси використовували як складські приміщення. Згодом знесли і їх. Тепер про те, що у цьому місці колись знаходився металургійний первісток Дніпра, нагадує лише назва вулиці. Донедавна був у місті будинок, сходи і вхід до якого (головне фото) прикрашав металевий орнамент продукції заводу, але, нажаль, його більше немає — знесли, а декор проданий на інтернет-аукціоні.
