В середині лютого цього року Україну сколихнули новини про численні повітряні цілі, що з’явились над українськими містами. Цього разу це виявились не ракети ворога, і не беспілотники, а дещо інше. Були такі об’єкти помічені і в небі над нашим містом.
За інформацією командування Повітряних сил ЗСУ, на цей раз ворог використав повітряні кулі із діпольними відбивачами, прив’язаними до кулі. Деякі з таких повітряних куль українські військові збили, деякі залишилися цілими.
Точну кількість зондів наразі встановити немає можливості. Вони не несли жодних роспізнавальних знаків чи якихось додаткових позначень. Не було на них і озброєння, або якихось шпигунських приладів.
Буквально перед тим весь світ спостерігав за аналогічними подіями в Сполучених Штатах Америки. Над територією країни (зокрема і над об’єктами високого рівня секретності) пролетіли кілька повітряних куль невідомого походження. Спочатку висловлювались припущення, що на цих зондах знаходиться розвідувальне обладнання. Збивати їх одразу військові не наважились, адже це могло завдати шкоди цивільним на землі.
Врешті-решт, 4 кулі було збито американськими винищувачами, коли повітряні цілі наблизились до безлюдних районів. Зокрема, це був перший випадок бойового застосування винищувачів F-22.
А тепер трохи економіки. Сполучені Штати витратили 1,5 млн доларів, щоб збити 4 повітряні кулі. Ця сума включає лише вартість чотирьох ракет AIM-9X Sidewinder, якими були збиті об’єкти над Аляською, канадською територією Юкон та озером Гурон. За словами офіційних осіб, не враховано витрати ВМС, берегової охорони, національної гвардії Аляски та канадських сил на пошуки уламків, які, ймовірно, додадуть до вартості сотні тисяч доларів. Таким чином, навіть якщо зонди не змогли надати жодної інформації своїм власникам – економічні втрати від них доволі відчутні.
Ключ розгадки криється у тому самому кутовому відбивачі. Він побудований таким чином, щоб відбивати радіолокаційні сигнали, та відповідно – потрапити на радари українських систем ППО. Оскільки ідентифікувати ціль лише за допомогою локатора неможливо, її ідентифікують як ворожу та небезпечну.
Це, відповідно, певною мірою розпорошує увагу та створює зайве навантаження на охоронців неба. Також подібним чином росіяни намагаються визначити позиції української ППО, намагаючись зрозуміти де саме встановлені пошукові локатори та інше обладння.
Також росіяни сподіваються, що українські військові будуть витрачати на боротьбу з повітряними кулями дороговартісні ракети систем ППО та винищувачів, що при малій собівартості самих куль дало б відповідний як економічний, так і військовий ефект.
Справа у тому, що сили та засоби ППО знищують повітряні цілі. Внаслідок цього можливе падіння на землю самих шарів та відбивачів, які можуть завдати шкоди людям на землі. Також можливе падіння на землю і деталей від зенітних засобів.
Це можуть бути як зенітні снаряди та гільзи, так і ракети чи деталі від них, зокрема вибухонебезпечні. Вибух може статись як безпосередньо при падінні, так і у подальший час. Тому до того, як буде з’ясовано куди саме впали всі залишки що можуть зашкодити людям, тривога не буде відмінена. Навколо небезпечних деталей буде виставлено поліцейський кордон, що убезпечить людей від нещасних випадків.
Технологія вироблення подібних шарів проста, тому ворог може робити їх хоч десятками. Вочевидь, їх поява може сигналізувати про намагання виявити позиції ППО. Так само супротивник може паралельно із цим запускати різноманітні дрони, що будуть маскуватись під кулі, адже відмітка на екрані радару буде такою самою. Таким чином ворожі дрони можуть намагатись виконати свої завдання з розвідки чи ураження цілей (у тому випадку, якщо це дрон-камікадзе).
Окрім того, подібна поява повітряних куль-мішеней може означати, що ворог скоро намагатиметься завдати потужного ракетного удару. На думку росіян, використання таких куль та радіолокаційної розвідки може допомогти прокласти безпечні маршрути для крилатих ракет, які зможуть оминути райони, прикриті ППО України та дібратись до своїх цілей.
