Традиція створення приватних музеїв на основі різноманітних приватних колекцій, перервавшись за радянської влади, поновилась вже в наш час. Про нові музеї, що створюються в області, ми дізнаємося здебільшого з мережі Інтернет та місцевої преси.
На сьогодні (січень 2015 р.) в Дніпропетровській області, за даними ДНІМ, функціонує 132 музеї різних типів та профілів. Здебільшого це музеї комунальні (24) та громадські (106), а за профілем – комплексні (120), які відтворюють природу, історію, етнографію, культуру і мистецтво краю. Крім того, в області наявні історичні, літературні, природні, художні, технічні та меморіальні музеї.
Серед наявних в області музеїв у 2000-х рр. з’явилося п’ять приватних музеїв, заснованих на базі приватних колекцій (юридичні та неюридичні особи), а саме: Історико-археологічний музей корпорації ВЕЕСВІ (приватна колекції президента корпорації Володимира Селяніна) в м. Дніпропетровську, Музей Хреста в с. Гречане Петриківського району (приватна колекція Віктора Векленка), Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (власність Єврейської общини Дніпропетровська), Музей українського живопису (приватна колекція Олега Наумова), Музей «Машини часу» (приватна колекція автомашин В. М. Пруднікова) в Дніпрі.
Одним із перших приватних музеїв на Дніпропетровщині був історико-археологічний музей Володимира Селяніна. Він був створений і взятий на облік як музей на громадських засадах 24 вересня 2001 р. Розташований музей у приміщенні корпорації ВЕЕСВІ по вул. Курсантській, 3.
Загальна площа музею 150 кв. м, саме на цій площі розташовано експозицію музею, де представлено археологічні знахідки доби кам’яного віку, раннього металу (енеоліт та бронза), залізного віку, античних часів та середньовіччя. Всього в колекції музею біля 500 предметів.
Багато років Володимир Селянін збирав (скуповував) у різних містах, зокрема в Криму, різноманітні, інколи унікальні, пам’ятки культур і народів Подніпров’я та Північного Причорномор’я давніх часів. Серед експонатів його музею можна побачити рідкісні предмети доби каменю та бронзи (знаряддя праці, зброю, амулети), чорнолаковий античний посуд, коропластику, зразки античного скла, прикраси та зброю, саркофаг з декоративними наліпами, столовий посуд, прикраси та предмети вбрання, пряжки, надгробні плити та кам’яну скульптуру.
Наприклад, цінною є колекція коропластики – статуеток людей ітварин з глини (терракотові). Це один з найдавніших видів мистецтва. Його зародження відноситься до VII–VI тисячоліття до нашої ери.
У жовтні 2012 р. у Дніпропетровську було відкрито музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Цей музей належить Єврейській общині Дніпропетровська, теж є приватною власністю і зареєстрований в органах місцевого самоврядування як окрема юридична одиниця в листопаді 2013 р. Музей розташувався на трьох поверхах Центру «Менора» в Дніпропетровську.
Автором концепції музею виступив Ігор Щупак, керівництво проектом було покладено на Марка Шляка, який є членом Опікунської ради Дніпропетровської єврейської громади. Велику роль у створенні й відкритті музею зіграла узгоджена і дружна робота Дніпропетровської єврейської громади. Серед творців експозиції, яка займає в цілому площу більше ніж 3 тис. кв. м, – відомі українські художники, історики, культурологи та громадські діячі.
Експозиція музею складається із трьох великих залів, які у свою чергу поділені на п’ять тематичних відділів. Перший зал «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні» розкриває особливості життя євреїв (розділ експозиції «Історія євреїв України XVII – XX ст.»), знайомить відвідувачів з основами іудаїзму (розділ «Тора, духовні основи іудаїзму»).
Другий зал «Голокост» займає особливе місце в Музеї. Експозиція відображає трагічну долю єврейського народу під час Другої світової війни. Це наймаштабніша експозиція, яка включає такі підрозділи: «Нацизм і антисемітизм в Європі», «Бабин Яр», «Евакуація», «Гетто», «Концтабори і табори смерті». Тут також є експозиція «Дитячий зал», «Опір Голокосту», «Колаборація», «Праведники народів світу». Далі йде «Зал пам’яті – зал імен».
Третій зал – «Пам’ять про Голокост. Відродження єврейського життя після Голокосту». Символічною можна назвати інсталяцію під назвою «Розлом світу», встановлену біля входу в музей, яка нагадує всім присутнім про світові події після приходу до влади нацистів.
Крім того, в Музеї також обладнані сучасні зали для тимчасових експозицій, працює бібліотека,
інформаційний центр та ін. При створенні експозицій, крім традиційних вітрин використовувалися новітні мультимедійні інсталяції, голограми, аудіовізуальні технології. Фонди музею налічують понад
8 тисяч одиниць музейних предметів.
Музей «Машини часу» є приватним музеєм технічного профілю, створений на базі приватної особистої колекції Михайла Пруднікова. Відкриття музею відбулося на 13 листопада 2014 року. Розташований музей в окремому приміщенні (колишня промислова будівля, у вигляді цеху), за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 44. Загальна площа музею 1161,7 кв. м, експозиційна – 1052,7 кв. м. Музей працює з 10.00 до 18.00, щоденно, крім понеділка (вихідний).
У музеї зберігається і експонується 45 автомобілів 1930–1970-х рр. (легкові – 15, спортивні – 5, вантажні спеціальні – 19, мотоцикли – 3, та ін.). Серед легкових автомобілів наявні: «Москвичі», «Чайки», «Побєди», «Волги», «Запорожці», різної модифікації, виготовлені в різні роки.
Вантажні машини представлені автобусом, пожежною машиною. Окремий розділ присвячений автомобілебудуванню Дніпропетровщини – вантажівці ДАЗ-150 «Українець», перший прототип якої
ще в 1948 р. виготовили на Дніпропетровському автомобільному заводі, і сільськогосподарській техніці, яку випускали Південний машинобудівний і Дніпропетровський комбайновий заводи.
Серед експонатів – машина для інвалідів, яку не хотіли ремонтувати на жодній СТО через «диявольські» номери. «У неї номер кузова 39666, номер двигуна 28 66 і її держномер 1216, тобто скрізь присутні шістки. Відновлення автомобіля велося на трьох СТО – на першому люди запили через місяць, не змогли її полагодити, на другому почалися фінансові проблеми. Вона простояла, кинута в гаражі, 5 років»,– розповів на відкритті музею Михайло Прудніков.
Експозиція оформлена у вигляді міської вулиці з бруківкою, вуличними ліхтарями, заправочною
станцією та автоматами газводи, люками тощо. Крім того, в музеї зроблені інтер’єри 1960–1980-х рр. під назвою «Бібліотека» та «Кафе» – «Народжені в СРСР», оздоблені предметами, які могли бути розташовані у «червоному кутку» або кабінеті різних підприємств та установ, закладах громадського харчування.
