Сьогодні проспект Нігояна є однією з найголовніших вулиць міста, і несе в собі певний дух епохи. Ця вулиця багато разів змінювала свою назву і сьогодні носить ім’я активіста Майдану Сергія Нігояна. А у різні часи ця вулиця називалась на честь радянського революціонера та навіть російського імператора. Такі от повороти історії.
Історична назва проспекту – Перша Чечелівка. Вона виникла у 1870-х роках, коли почала інтенсивно забудовуватися західна околиця Катеринослава. Територія майбутнього проспекту, на схилі пагорба на захід від Аптекарської балки, була рівниною, яка здавалася в оренду під землеробство та городи. На плані 1885-го вже показано забудовані квартали трьох Чечеловських вулиць.
Перша Чечелівка тоді доходила до майбутнього Палацу Ілліча, про нього трохи детальніше поговоримо нижче. З кінця ХІХ століття вулиця стала символом революційних заворушень у Катеринославі. Адже саме тут мешкало дуже багато робітників заводів, розташованих у місті. І саме серед них, звісно, активно розповсюджували різноманітні революційні ідеї. Тому і не дивно що у грудні 1905 року район став епіцентром «Чечелівської республіки». Втім, повстання зрештою подавили, і як думали що це вже назавжди.
1913 року в Російській імперії відзначали 300-річчя династії Романових, на честь імператора Миколи II вулицю перейменували на Миколаївський проспект. Втім під цією назвою він пробув теж відносно недовго, бо вже 1917 року розпочалась нова революція, і найактивнішу участь в ній знов прийняли мешканці «імператорської» вулиці. Але деякий час було не до перейменувань, і лише у серпні 1923-го більшовики перейменували понад 60 вулиць міста, вулиці повернули назву 1-а Чечеловська.
У міжвоєнний час вулиця почала забудовуватись невеликими багатокімнатними будинками на 3-4 поверхи І лише за кілька десятиліть вулиці перейменували з революційним підтекстом, наприклад, 2-ю Чечелівку назвали вулицею Бабушкіна. 1-а Чечелівка, що стала проспектом Калініна і забудувалася три-п’ятиповерховими будинками, також залишались тут і будинки, зведені ще у дореволюційний час.
В післявоєнний час тут теж продовжувалось будівництво, щоправда вже без занадто претенціозних проєктів, перевага була віддана звичайним 5-поверховим будинкам без будь-якого декору. Так би спокійно проспект і жив собі далі, якби не Революція Гідності. У січні 2015 року проспект Калініна перейменований на честь Сергія Нігояна, який першим загинув на вулиці Грушевського в Києві 22 січня 2014 року під час Революції Гідності.
На проспекті є декілька будівель, кожна з яких містить у собі щось цікаве, або з зовнішніх якостей, або з їх історії. Тому пройдемось проспектом та подивимось що тут є цікавого, а заразом і складемо список на що варто подивитися.
Будівництво справжньої будівлі-гіганта було розпочато у серпні 1926 року. Будували його довгі роки, остаточно всі роботи були завершені лише восени 1932 року, до чергових роковин революції. Що цікаво, в основному архітектор Красносільський будував свої будівлі в стилі неокласицизму, але в роки будівництва Палацу використовували здебільшого конструктивізм, і тут це добре помітно.
На момент відкриття Палац праці вже перейменували на Палац культури Металістів. І практично відразу після відкриття було розпочато роботи над театром, який планувалося поєднати з новою спорудою. Проект театру склав також Красносільський. Роботи почали вести з 1935 року, а вже 1936 року театр було відкрито. На момент свого відкриття і аж до початку Другої світової війни театр був найбільшим у Дніпропетровську та області.
Роботи з приведення палацу в порядок розтягнулися понад десять років. Знову свої двері для відвідувачів він відчинив лише у 1955 році. Проте у своєму статусі він анітрохи не втратив. Крім театральної сцени, тут діяв і кінотеатр на 500 місць. Він працював щодня. Згодом будівля прийшла до занепаду, але останнім часом її нарешті відновили і тепер вона непогано виглядає.
Цю релігійну споруду почали зводити ще 1913 року і будували кілька років. Призначалась вона перш за все для «обслуговування» робітників Брянського заводу та Брянської колонії, власне за рахунок пожертв яких будівля і зводилася. Але профункціонувала як церква вона відносно недовго, адже скоро сталася революція та прихід до влади більшовиків.
Звісно, в атеїстичному суспільстві місця церкві не було. Її довго намагались закрити, однак певний час релігійна спільнота все ж відстоювала церкву. Остаточно заламати опір вдалося лише на початку 1930-х років, коли дійшло навіть до вбивства священослужителя. Після того тут розташовувались різноманітні установи, а з 1982-го року тут розміщується Будинок органної та камерної музики, є тут і справжній орган. Щоправда, будівля потребує гарної реставрації та капітального ремонту.
Ця будівля розташувалась за адресою проспект Нігояна, 50. Вона виділяється своєї оригінальною дореволюційною архітектурою, а також цікавою історією, яку вона зберігає. Дізнатись більше про стародавню легенду можна тут.
На сьогоднішній день — це звичайна житлова 3-поверхівка з вельми незвичайним плануванням. Проте трохи більше 100 років тому це був прибутковий будинок, в якому жили переважно робітники Брянського заводу.
На розі будівлі розташована невелика вежа. Вікна в ній закладені цеглою. Їх замурували ще до косметичного ремонту. Причини таких радикальних заходів сьогодні вже й не пам’ятають.
