Ім’я Олександра Вілкула довгі роки було пов’язано із Януковичем та Партією Регіонів. Як і його батько, він впродовж довгого часу входив до «біло-блакитної» частини українського політикуму. Але у постмайданній Україні він поступово відходив від активної політичної діяльності. Вочевидь, на таких як Вілкул і був, зокрема, розрахунок росіян. Але у даному конкретному випадку вони повністю прорахувалися.
На той момент Вілкул не був якоюсь офіційною особою в Кривому Розі. Свого часу, звісно, Олександр Вілкул був головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації у 2010-2012 роках, народним депутатом України V, VI та VIII скликань. Був членом «Партії регіонів» (2003-2014) та «Опозиційного блоку» (2014-2020). Але на 24 лютого 2022 жодних владних повноважень він не мав.
Втім, звісно, це була лише умовність. Блок Вілкула «Українська перспектива» становить майже більшість у Криворізькій міській раді. Таким чином, насправді екс-політик мав величезні важелі впливу на те, що відбувалось в місті.
24 лютого його розбудили о 5 ранку, сказали, що повідомлення про бомбардування по всій країні. На додачу було отримано інформацію, що ми мали прильоти ракет у дві військові частини. Вілкул (за його власними словами) трохи покурив, а потім передзвонив до аеропорту і дав команду блокувати смугу тією технікою, яка була на той момент в аеропорту.
Протягом 4-5 годин туди перегнали будівельну техніку, асфальтоукладачі та повністю заблокували смугу, при цьому повністю загасили аеропорт та загасили радіолокацію. Після цього він віддав ряд інших розпоряджень: зокрема, щодо закриття шкіл та дитячих садків, а також ряд розпоряджень, пов’язаних з обороною. Приїхав до міськради працювати. Нагадаємо, на той час жодних офіційних повноважень він не мав, але його всі слухались. Юрій Вілкул, батько нашого сьогоднішнього героя, на той момент був виконуючим обов’язки мера міста.
Таким чином, Вілкул зробив свій вибір. Але минуле все одно наздоганяло його. Спочатку йому дзвонив колишній колега по Кабміну часів Януковича, а саме Захарченко (той, що був очільником МВС у часи Майдану).
Сказав він приблизно наступне: «Олександре Юрійовичу, ви ж розумна людина, ви розумієте, що ситуація вже зумовлена. Підпишіть, будь ласка, від імені Кривого Рогу договір з росіянами про кохання, дружбу, взаєморозуміння, взаємодопомогу, і будете великою людиною, як він висловився, у «новій Україні». Але натомість колишній високопосадовець отримав нецензурну лайку. Розмова залишилась непублічною, тому підтвердити її факт важко.
Але через декілька днів сталась інша подібна історія, і на цей раз публічна. Ще один колаборант, колишній «регіонал» Олег Царьов поширив свій пост у мережі Telegram. В ньому йшлося про наступне:
До Вілкула, вочевидь, інформація дійшла швидко. І він вирішив теж відповісти публічно.
Ця відповідь була доволі неочікуваною для більшостімешканців України, які до того можливо і не знали, що Вілкул зайняв пост керівника військово-цивільної адміністрації Кривого Рогу. Ця заочна лайка з Царьовим явно додала популярності колишньому високопосадовцю-регіоналу.
На перших порах зупиняти окупантів військовим шляхом не було можливості. На весь Кривий Ріг було 48 тероборонівців, 600 нацгвардійців і два 120-мм міномети. А на місто рухались величезні колони окупантів.
Для того, щоб їх зупинити, Вілкул наказав вигнати на трасу великовантажну техніку, попрострілювати або спалити їй колеса, щоб її неможливо було швидко посунути з місця. На той час окупанти могли пересуватись лише по твердим покриттям, у полях та грунті їх техніка грузла. Тому подібний хід давав результат. Заразом частину доріг підривали, як і важливі мости.
Один з мостів та тунелів підривав особисто Вілкул. Це було в районі села Старосілля. Колись давно олігарх сам працював підривником у кар’єрі, тому вирішив згадати молодість. «Заклав вибухівку, накидав шашок-детонаторів, розмотав дріт і натис на вибухову машинку. Нічого надскладного.» — як сказав Вілкул в одному з інтерв’ю.
Також відомості Вілкулу додала і ще одна його об’ява, опублікована в кінці липня 2022 року. Він попросив повідомляти дані людей, які цікавляться місцями дислокації, переміщенням, складом підрозділів сил безпеки та оборони; тих, хто здає окупантам місце розташування українських військових чи коригує вогонь українською територією. Потрібно було надати детальний опис події. бажано додати фото та відео, що доводять, що людина допомагає ворогові.
У тмоу випадку, якщо надані відомості дійсно призведуть до захоплення ворожого шпигуна, Вілкул пообіцяв заплатити 50 тисяч гривень тому, хто надав інформацію. 10 тисяч гривень було обіцяно тим, хто буде повідомляти про агітаторів за «русскій мір». Але теж потрібно було надати якесь підтвердження.
Звісно, те що така впливова в регіоні людина залишилась на українському боці – не може не тішити. Великої черги взяти на себе відповідальність тоді не було. Але чи дійсно він став щирим патріотом? Це велике питання, і більшість проукраїнських активістів не надто довіряє Вілкулу. Водночас, ті хто співпрацював з ним по питаннях оборони, відгукувались про колишнього «регіонала» позитивно.
Сам Олександр Вілкул каже, що у майбутньому не планує займатись політикою. Віриться в це важко, оскільки по місцевому телеканалу його постійно показують та підкреслюють його визначальну ролю чи не у всіх подіях, що відбуваються у Кривому Розі. Водночас він активно публікує та підкреслює свою дружбу з Дмитром Ярошем та чеченськими добровольцями. Як себе поведе у наступному Вілкул – прогнозувати не будемо.
