Іноді, щоб знайти щось цікаве, не обов’язково кудись далеко від’їжджати з Дніпра. Куточок дикої природи, що утворився завдяки людській праці, здатен замилувати око будь-кого. Сьогодні ми роздивимось Тунельну балку, а також пригадаємо, як вона з’явилась, чому завдячує своєю назвою, а також які проблеми є у цього мальовничого місця.
Насправді, сама балка як така існувала доволі давно. Але у свій нинішній вигляд вона оформилася у 1930-х роках, коли тут почали будувати гілку залізниці. Через територію балки пролягала частина Мерефо-Херсонської гілки залізниці, тому було потрібно побудувати залізничний тонель.
Він був побудований ще до війни, і саме завдяки ньому балка отримала свою назву. Її вона і зберігає до сьогоднішнього дня, не змінюючи вже понад 80 років.
Поступово важливість цієї гілки зменшилася. Сьогодні тут лише іноді проходять товарні состави, або електрички до Лошкарівки. Незвичайно велика площа живої природи з усіх боків оточена лініями доріг, забудовами та житловими масивами. Це і робить балку особливою.
у 1980-х роках, тогочасні «батьки міста» вирішили вкотре здивувати самих себе та верховну владу проектом грандіозного зоопарку.
Його площа мала скласти 110 гектарів. Проект зоопарку було розроблено у Дніпропетровській філії інституту «Укрдіпрокомунбуд» за активного сприяння співробітників біологічного факультету ДДУ (нині ДНУ імені Олеся Гончара). Головний архітектор проекту зоопарку – О.І. Ющук, головний інженер – В.О. Чепурний.
Комплекс зоопарку мав включати близько 40 великих об’єктів. У комплексі мали бути представлені як окремі зони різних представників фауни, і великі будівлі культурно-общественного призначення. Згідно проекту, тут можна було б побачити понад 1100 різних видів тварин.
Планувалося спорудити кінолекторій, виставковий павільйон, адміністративно-науковий корпус, зимову будівлю пташника із залом тропіків та навіть пінгвінником. Також планувався зимовий будинок для хижаків, екзотаріум із чотирма залами – тропіки, тераріум, акваріум, інсектаріум.
На цьому дива проекту не закінчувалися. Ще планувалися: дельфінарій з трибунами на тисячу місць, моржатник, острів білих ведмедів, антилопник, чотири ставки діаметром 100 метрів кожен і кілька менших водойм для водоплавних.
На площі 4 гектари окремо мав розташуватися дитячий зоопарк. Також передбачалися палеонтологічний музей та зоогеографічний комплекс, де тварини спостерігаються в умовах максимально наближених до природних.
У центрі зоопарку планувалося створення спеціальної зони відпочинку з атракціонами та приміщеннями для культурно-масової роботи. До послуг відвідувачів передбачалося побудувати кафе та ресторан. Всі ці чудові об’єкти планувалося ув’язати в цілісну систему зі старанно продуманим алгоритмом огляду.
Але, навіть незважаючи на закладку, перетворити проект у життя так і не змогли. У 1980-х роках будувати масштабні проекти в Дніпропетровську було дуже важко, оскільки приток грошей з центру суттєво знизився, а за кошти самого міста закінчити їх було нереально. Подібна доля спіткала тоді багато подібних амбіційних ідей, варто пригадати історію «Паруса».
Історія балки оповита зловісним шлейфом. Розповідають, що у 1930-х енкаведисти закапували тут тіла нещасних репресованих жителів міста. Втім, жодних підтверджень цього не було і немає. Можливо, колись подібна акція і мала місце, але явно не постійно. Жодних залишків людей , себто костей, або якихось предметів одягу, що притаманні місцям масових розстрілів, тут не знаходили.
Інша легенда пов’язана із потягом-привидом. Свого часу подібні історії активно ходили по всіх теренах України, тому наявність її у Дніпрі теж не повинна нікого дивувати. В середині 1990-х років у цьому тунелі місцеві жителі нібито побачили примарний потяг, що складався з трьох вагонів. На той час його часто спостерігали на території колишнього Радянського Союзу (він, за різними даними, з’являвся на станції Половина Іркутської області, біля села Заваличі Полтавської області, під Псковом, у Москві, Калузі, Петрозаводську, Норильську, Новосибірську, Южно-Сахалінську, білоруському Молодечко). Це, на думку обізнаних людей, був туристичний склад зі 106-ма пасажирами, який 14 липня 1911 року виїхав з Риму і безвісти зник у кілометровому гірському тунелі в Ломбардії. Лише двоє людей, відчуваючи недобре, коли потяг покрив молочно-білий туман, встигли вистрибнути і залишилися живими.
З залізничного тунелю в Тунельній балці цей потяг, за словами оповідаючих, вилетів на величезній швидкості, пронісся повз мешканців і зник невідомо де. Вагони були напівпрозорими, а вікна на них зашторені. Це єдине, що їм удалося на такій швидкості розглянути. Більше цей потяг там не з’являвся, але періодично з тунелю нібито долинає дивний гул, ніби звідти наближається невидимий поїзд, потім гул змовкає, і все заспокоюється. У цей час там нікому не рекомендується перебувати, оскільки примарний потяг може захопити випадкових спостерігачів із собою, і вони вже ніколи не повернуться.
Урочище Тунельна балка славиться своїми неймовірними краєвидами. Вони особливо гарні квітучою весною чи золотою восени. Тут можна побачити такі дерева, як дуб, клен, акація, дикий горіх, кущі скумпії та багато інших. Все це вибухає різними барвами живої природи, утворюючи незвичайну картину. Подібний вид можна зустріти лише у Кіровському лісі під Дніпром. З 2004 року на території Тунельної балки розмістився гірськолижний комплекс «Лавіна».
Балка славиться своїми неймовірними краєвидами. На вигляд зверху вона не виглядає якось дуже грандіозно — звичайні дуби та акації, не більше. Справжня краса відкривається, якщо спуститися вниз: під кронами дерев росте безліч чагарника скумпії, яка в жовтні збирає всі можливі фарби осені — жовті, червоні, помаранчеві, фіолетові, малинові. Вони особливо гарні квітучою весною чи золотою восени.
Чудової краиа місце унікальним чином залишається незайманим людиною до цього дня, незважаючи на те, що навколо шумить велике місто. Сюди люблять приходити для затишних прогулянок мільйонами вузьких стежок балки, які заводять то на пагорб, то в долину, то в ліс, то на відкриту галявину.
