Їх поєднує спільне минуле — приналежність до графської династії Воронцових. У середині XIX століття, коли будувалася літня резиденція Воронцових в Алупці — в Чаплях починала успішно діяла велика графська економія, яка незабаром приносила непоганий прибуток власникам — тим самим Воронцовим.
Свою назву хутір та село Чаплі отримали, швидше за все, від великої кількості у тутешніх місцях чапель. Саме село виникає тоді, коли російський уряд, щоб забезпечити вільне судноплавство Дніпром, намагається розчистити пороги та пробити крізь них канали. Сюди переводять війська та маси кріпаків, поселяючи їх уздовж течії Дніпра.
Генерал князь Прозоровський мав 6225 десятин землі та 395 «підданих» обох статей у Чаплях. Заповзятливий князь влаштував тут свого роду бізнес-комплекс: сукняна та шкіряна фабрики, цегельний та винокурний заводи. Вино продавалося у маєтках Прозоровського. Хліб, сіно та інші сільськогосподарські продукти також вирушали на продаж. Ще в селі Чаплі влаштували два водяні і два вітряки.
Після смерті Прозоровського маєток Чаплі з усіма «закладами» перейшов його вдові, потім дочки. Нарешті, 1825 р. воно стало власністю графині Воронцової. Село досить швидко розвивалося. У статистичному описі Катеринославської губернії, складеному (за даними 1859 р.) на замовлення Міністерства внутрішніх справ Російської Імперії згадані «Чаплі — слобода володарська, 164 двори, 575 чоловіків, 600 жінок».
Наприкінці XIX — на початку ХХ століть власником цих земель був Іларіон Іванович Воронцов-Дашков (1837 — 1916) — видатний державний діяч останнього періоду Російської імперії. Він був з 1881 р. міністром Імператорського двору та наділів, а вийшов у відставку в 1915 р., будучи намісником Кавказу та членом Державної Ради.
Помер він у 1916 р., лише за рік до революційних подій. Добре освічений господар маєтку повністю змінив систему господарювання. Він не став використовувати працю кріпаків, а перевів їх на оброк замість панщини, роздав землі в оренду. Граф Воронцов-Дашков на початку ХХ століття сприяв інтенсивному розвитку того, що зараз називають «фермерське господарство» та «малий бізнес». У маєтках Воронцових на Ігрені та в Чаплях досить швидко виникають дрібні кустарні підприємства, зростає притока населення. Вся земля на південь від Чаплея була передана селянам села в оренду окремими ділянками строком на три роки.
Результати такої політики не забарилися. У 1910 р. в Катеринославі проходила Південноросійська промислова та сільськогосподарська виставка. На ній землероби — жителі Чаплей — Андрій Курінний та Макар Латай отримали похвальні грамоти, а ще один — Іван Заглуха — отримав у нагороду новий плуг.
Головна економія всіх дніпровських маєтків графа Воронцова-Дашкова розташовувалась за маєтку Чаплі. Тут були кам’яний особняк управителя, контора, комори, стайні, сараї. Працювали велика лісова пристань, лісопильний завод, водяний млин, заново заснована сукновальня, а також дві каменоломні та завод племінної худоби. Сюди ж було перенесено лісову пристань із села Ігрень.
На початку ХХ століття багатогалузевий «бізнес-комплекс» у Чаплях, заснований на продуманій «ринковій» політиці власника, розрісся настільки, що виникла потреба в альтернативних джерелах енергії. У 1908 р. граф І.І. Воронцов-Дашков запросив до Чаплі професора Харківського технологічного інституту Альбіцького з метою зведення водяної електростанції.
Професор впорався із завданням, і незабаром у Кодацького порогу з’явилася невелика ГЕС – перша на Дніпрі. У неї була лише одна турбіна, встановлена за сто метрів від берега на самому порозі. Дерев’яний місток з’єднував її з водяним млином ближче до берега. Використовуючи силу падаючої води, турбіна виробляла 36 кіловат електроенергії. Але цього було достатньо для лісопильного заводу та сукновальні.
Ця гідроелектростанція на Дніпрі служила жителям і після ліквідації панського маєтку. Вона пережила революцію та громадянську війну. Останній її власник — колгосп «Шлях до комунізму», створений у 1930 році. Після введення в дію Дніпровської ГЕС у Запоріжжі у 1932 році стара електростанція в Чаплях виявилася непотрібною і була розібрана.
У Чаплях у 1901 р. народився Валеріан Підмогильний (1901 – 1937) – один із найчудовіших українських письменників 1920 – 1930-х рр. Він навчався у реальному училищі Катеринослава, після цього займався вчителюванням.
Незабаром працював редактором видавництва «Книгоспілка», редагував київський журнал «Життя і революція». У 1920 р. вийшла перша збірка його творів. А основними творами майстра стали «Вір революції», «Проблема хліба», роман «Місто» та інші. Підмогильний відомий і як видатний перекладач українською мовою творів світових класиків: М. Гоголя, О. Чехова, а також «Кандид», «Батько Горіо» Бальзака, «Милий друг» Мопассана, твори А. Доде, А. Франса та інших знаменитих авторів. У 1930-х роках. В. Підмогильний був репресований.
Багато разів національно-культурні організації порушували питання про увічнення пам’яті Валеріана Підмогильного, але це питання так і залишається відкритим. Заради справедливості зазначимо, що у Дніпрі є вулиця В. Підмогильного. На його ж батьківщині, у Чаплях, вулиці донедавна мали досить екзотичні назви, як, наприклад, на честь «Крейсера «Аврора».
