Нажаль, сьогодні сім’ю Харманських підзабули, і пам’ятають про них хіба професійні історики. Спробуємо трохи виправити цю кричущу несправедливість, адже свого часу Юліан та Станіслав Харманські входили до архітектурної еліти міста і залишили свій слід в його історії.
Родоначальник династії Едуард-Юліан Харманський (1836 — приблизно 1910) закінчив будівельне училище в Петербурзі. Спочатку він працював помічником губернського архітектора. На початку 1865 року відбулася зміна керівництва, але це сталося не просто так, а через реформування управління будівельною справою, ліквідацію шляхових та будівельних комісій і відновлення будівельних відділів у губернських правліннях. Здається, попередня робота Едуарда Йосиповича була оцінена позитивно. Під час реформування він отримав посаду молодшого інженера у Катеринославському губернському правлінні, а через два роки став молодшим архітектором, фактично заступаючи А. В. Бродницького, що тоді був головним архітектором.
Він займав цю посаду до 1875 року. Ймовірно, саме в цей період він активно освоювався у Катеринославі, купивши садибу на перехресті вулиць Потьомкінської та Крутогірної. Можливо, навіть він власноруч склав проект особняка, який хотів бачити новим домашнім гніздом своєї родини.
З 1875 року довгий час працював губернським архітектором у Катеринославі. Найбільша його робота — двоповерховий корпус першої чоловічої гімназії в стилі модерн. Будівлю було зведено у 1904 році. Нажаль, корпус не зберігся, на його місці корпус медичної академії. Харманський також займався будівництвом міського поштамту в 1904-1905 pоках (проспект Яворницького, 62).
На цій посаді його обов’язки були дуже різноманітними: експертиза і затвердження проектів громадських і державних будівель, розробка проектів ремонтних робіт та нагляд за будівництвом на державних спорудах. У 1888 році йому також приписують участь у реставрації Троїцького собору у місті Новомосковську. Проте, ця робота не відображає його таланту. Саме завдяки Харманському, який під час розбирання храму не встановив систему позначень для деталей, ми майже втратили цей унікальний пам’ятник.
Можна припустити, що Харманському більше до вподоби була ідея побудувати замість дерев’яного собору цілком новий, зведений з цегли. Останнім відомим проектом Харманського був нагляд за будівництвом поштово-телеграфної контори в Катеринославі. Він помер приблизно наприкінці першого десятиліття XX століття.
Двоє синів Харманьского теж пішли його стопами. Старший син Маріан-Здіслав (1859 – після 1917 року) – земський інженер Харківської губернії з 1896 по 1917 рр. Збудував багато об’єктів у Харкові – від приватних будинків до гумової мануфактури та іподрому. Також він виконав проект костелу Святого Миколая у Кам’янському.
Станіслав-Антон Юліанович Харманський народився 1861 р., закінчив інститут цивільних інженерів у Петербурзі, після чого повернувся до Катеринослава. Молодий архітектор швидко зробив кар’єру, щоправда, по архітектурно-технічній лінії. У 1890-х роках він став губернським інженером, але виявив себе і як непересічний архітектор.
Зрозуміло, що нас більше цікавить молодший син. Однією з найранніших відомих робіт Станіслава-Антона Харманського є спільний проект з Л. А. Бродницьким — Аудиторія народних читань на Яковлєвському сквері (вул. Плеханова, 42).
Архітектори безкоштовно розробили проект будинку, який був споруджений у 1895-1896 роках як благодійний внесок до Товариства народних читань. Особливістю цієї будівлі є її помітна схожість з будівлею Харківських дворянських зборів, яка була побудована ще в першій половині ХІХ століття.
Варто зазначити, що хоча ця будівля мала свої достоїнства, вона не була зразком для провінційних архітекторів. Ймовірно, вплив старшого брата на молодшого проявився у виборі цієї будівлі в Харкові як зразка для будівництва в Катеринославі. Ймовірно, старший брат надавав молодшому поради і детально ознайомлював його зі своїми роботами. Це може пояснити схожість робіт Харманського в Харкові та Катеринославі.
Проте це залишається поки що лише гіпотезою, яка потребує документального підтвердження. Зокрема, серед небагатьох приписаних робіт Станіслава-Антона не знайдено жодної, схожої на роботи Маріана-Здислава.
Збереглася ще одна неабияка робота С. Харманського — так званий «Будинок працьовитості» (вул. Леваневського, 15). Він побудований у 1910–1911 роках. по сусідству з робочою слободою Чечеловкою і належав Катеринославському благодійному товариству. Тут займалися нехитрою роботою безпритульні, інваліди та інші подібні їм особи. Двоповерхова прямокутна будівля виконана у стилі модерн. Головний фасад прикрашений пишним декором, інші фасади набагато скромніші. Зовнішність будівлі сильно контрастувала з її призначенням.
У 1897 р. за проектом Харманського було збудовано ще один об’єкт у цьому районі – дитячі ясла-притулок та школа Товариства піклування про жіночу освіту на вулиці 4-а Чечелівка (вул. Камчатська).
Про останні роки Харманського нічого не відомо. Ми знаємо лише, що помер він після 1917 року, і напевне, пережив революцію та громадянську війну.
