Нинішнє селище Кайдаки у західній частині Дніпропетровська – залишок колись відомого міського поселення Новий Кодак (Кайдак). Новий Кодак виник як військовий форпост та торгове містечко на невеликій височині біля жвавого дніпровського перевезення.
Новий Кодак завдячує своїм ім’ям Старому Кодаку, розташованому на відстані близько 17 км нижче за течією Дніпра. Старий Кодак — фортеця, споруджена за рішенням польського уряду в 1635 р. для контролю за пересуваннями запорізьких козаків, кілька разів зруйнована козаками, що повстали, і, зрештою, стала форпостом Гетьманської України. Старий Кодак був центром паланки – адміністративної одиниці запорізьких земель.
Вчені сперечаються, коли виник Новий Кодак. Д.І. Яворницький зазначив: «Назву Новаго-Кодака ми не зустрічаємо ні в XVI столітті, ні на початку XVII-го; і ні Еріх Ласота, ні Боплан, ні Ригельман, ні Самовидець, ні Величко, ні навіть казка історик Кониський жодним словом не згадують про нього». Вже на початку XVIII століття, до повного руйнування російськими військами 1709 року, Старий Кодак втратив значення центру урбанізаційного процесу нашому регіоні. Таким центром поступово стає Новий Кодак. Документи та пізніші дослідники називають його то містом, то містечком.
Історик Катеринославської єпархії єпископ Феодосій (Макаревський) вважав, що Новий Кодак з парафіяльною церквою існував уже у 1650 р. Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX століття, що до 1656 р. Запоріжжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких 5 паланок, серед яких але конкретної дати появи укріпленого міста Нового Кодака не називає. Через Дніпро у районі Нового Кодака було облаштовано стратегічно важливу переправу – останню перед Дніпровськими порогами. Вже наприкінці XVI – на початку XVII ст. поблизу Нового Кодака концентруються запорізькі козаки із сім’ями, т.зв. «гніздики», які займалися конярством, скотарством та хліборобством.
З 1734 року, після остаточного переходу запорожців під російський протекторат, значення Нового Кодака в межах Запорізьких вільностей поступово збільшується. За відомостями, знов-таки, Феодосія (Макаревського), близько 1750 р. Новий Кодак іменувався «містом паланочним», тут перебували паланковий полковник, осавул і військова канцелярія Кодацької паланки, соборна церква св. Миколи з двома священиками. Значення Нового Кодака як центру паланки визначалося його зручним місцем розташування на «битому козацькому шляху», що, природно, приваблювало промисловців і торговців.
У 1770 р. у Новому Кодаку спостерігали явище чудотворної ікони Богородиці, яка згодом отримала назву «Новокайдацької» і була перенесена до Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря. У 1773 р. Новокайдацька парафія налічувала 7 священиків та 4 диякони і охоплювала територію від Ненаситецького ретраншементу (район села Волоське) та Старого Кодака до сіл Кам’янське (нині місто Дніпродзержинськ) та Романкове.
Основний масив населеного пункту не мав упорядкованого планування. Досі «острівець» колишнього Нового Кодака виділяється на карті цього району Дніпропетровська нерегулярною забудовою. Все місто було обведено ровом, у самому Кодаку споруджено 3 дерев’яні башти. Дві з них були на березі Дніпра, а третя — на південній стороні міста. Місто оточувало земляний вал із чотирма бастіонами, на яких було встановлено гармати. На гребені валів були кошелі з лози конічної форми, насипані землею.
У січні 1784 року Катерина II видає доленосний указ, де обирає місце розташування нового губернського міста Катеринослава на правому березі Дніпра «у Кайдаку». Дослідники стверджують, що у проектах Потьомкіна з будівництва Катеринослава на Дніпрі (середина 1780-х р.) Новий Кодак, разом із Старим, мали грати роль «форштадтів» — передмість.
Вранці 9 травня з Нового Кодака рушила вниз по Дніпру флотилія імператриці, сама ж Катерина II, разом з Йосипом II і наближеними висунулася сухопутним шляхом до місця закладання нового Катеринослава — великої гори у закруті Дніпра. Подальший перебіг подій широко відомий — імператриця нібито вимовила фразу: «Місце це має вигляд приємного житла» і заклала Преображенський собор.
Так було ухвалено остаточний вирок Новому Кодаку. З заснуванням Катеринослава починається занепад Нового Кодака. Виникнення неподалік великого в перспективі міського центру в руслі політики Імперії, суттєво загальмувало розвиток колишнього центру паланки. Наступне століття тривала напружена боротьба двох центрів, що закінчилася поразкою Нового Кодака. Місто перетворилося на село, потім на робоче селище.
До 1830-х років оточуюча Нові Кайдаки земля опинилася у власності Катеринослава. З цього часу обидва міста — колишнє і нинішнє вели судову тяганину з приводу належності новокайдацької землі; позов цей закінчився в 1864 р. на користь Катеринослава. Але новокайдацькі жителі не хотіли залишатися у складі Катеринослава та податки не сплачували.
У 1873 р. Кайдаки фактично взяли свою колишню землю в оренду у міста Катеринослава. Ця суперечка тривала до самого кінця ХІХ століття, проте юридична приналежність самої території селища була не вирішена. На одних планах Катеринослава він входить до складу міста, інших немає.
Доля Нових Кайдак, як і всього Катеринослава, кардинально змінилася з прокладанням Катерининської залізниці та початком епохи «індустріального буму». Після того, як у 1884 році було збудовано грандіозний для того часу залізничний міст через Дніпро, західна околиця починає обростати великими промисловими підприємствами. Першим був Олександрівський металургійний завод Брянського акціонерного товариства (нинішній завод ім. Петровського). Таким чином, у територіальному плані Нові Кайдаки повністю поєдналися з Катеринославом.
У робочому селищі «Кайдаки» у 1910 році відбувся перший у Катеринославі кіносеанс. Кіно – новий вид мистецтва, що з’явився на рубежі XIX – XX століть, – тонко відчувало трансформацію суспільних настроїв і завдяки цьому швидко та міцно завойовував симпатії мас. Біоскоп (кінотеатр), де відбувся перший кіносеанс, пізніше – Кайдацький робітничий клуб «Вулкан», існує й донині.
Так само, як і Чечелівка, Кайдаки були одним із епіцентрів революційного руху в Катеринославі. У 1905 р. Кайдаки входили до революційної » Чечелівської республіки » , в 1917 р. тут однією з перших створили районний комітет більшовицької партії. У серпні 1917 р. на 4 вулиці Кайдакській (нині вулиця Курінна) більшовики створили Демократичний клуб, який став центром комсомольського і молодіжного руху.
У 1925 р. закладено великий Кайдацький парк на берегах Дніпра (зараз паркНовокодацький). Жителі міста добре знають це місце – тут знаходиться мальовниче озеро з басейном та фонтаном на місці кар’єру, далі починаються будівлі житлового масиву Червоний Камінь.
29 грудня 1995 року в Дніпропетровську відкрився рух єдиною гілкою метрополітену з шести станцій. Метрополітен «прийшов» і до Кайдаків. Одна зі станцій – Проспект Свободи (за назвою головної магістралі цього району) знаходиться на площі Дзержинського, навпроти прохідної ДЕВЗ.
І, нарешті, останнім значним подією життя міського району Кайдаки, стало відкриття швидкісного трамвая. 17 грудня 1996 р. урочисто пущено рух двох гілок Кайдакським мостом завдовжки більше 9 км, одна з яких з’єднала Кайдаки з житловим масивом Лівобережний-3 (проспект Миру).
Стародавнє козацьке місто, «суміжне містечко», передмістя, робітниче селище Катеринослава. На початку ХХІ століття Кайдаки є відносно спокійним районом Дніпропетровська з малоповерховою забудовою. Сусідаючи із промисловими районами, Нові Кайдаки зберегли сільський колорит. Ймовірно, найбурхливіші періоди в історичному житті селища Кайдаки залишились у минулому.
