А ви знаєте, що свого часу у Дніпрі був справжній палац? Так, він не був схожий на замки у Великобританії чи Франції чи навіть казкові палаци, але був доволі претенціозним, як на свій час. Належав він князю Потьомкіну, який завдяки дуже тісним зв’язкам з імператрицею Катериною Другою був свого часу майже всесильним господарем на наших землях. Втім, час його швидко завершився разом із життям, а от залишки палацу існують і досі.
Можливо, у багатьох довідниках ви знайдете інформацію, що архітектором палацу був Іван Старов. Але ця точка зору вважається загальноприйнятою десь з середини XX сторіччя. Взагалі, архітектурою Дніпра за часів Потьомкіна займались і Казаков, і Геруа, а вже потім – Старов. Так, останній найбільш плідно приклався до цієї справи, але чи був він тим, хто саме був автором проекту палацу – невідомо.
Тим більше, є дані, які свідчать про цілих два палаци для Потьомкіна у тодішньому Катеринославі. Наприклад, на плані Геруа той палац, що зберігся до наших часів вже позначений. Старов з’явився у Катеринославі трохи пізніше, тому його авторство вельми сумнівне.
Існує і версія, згідно якої «палац Потьомкіна» збудував взагалі інший автор, і призначалася ця будівля першочергово для візиту імператриці у часи її подорожі по південним територіям імперії. Адже саме з Катеринослава починався відлік так званих «катерининських миль», що позначали її маршрут до Криму. Після висадки в Катеринослві, вочевидь, Катерина мала б десь влаштуватись на відпочинок, а для цього повинен був існувати якийсь достатньо великий будинок. Цілком імовірно, що «палац Потьомкіна» і є тим самим будинком.
Підземні ходи навколо палацу стали однією з головних легенд Дніпра з давніх часів. Чутки про них ходили ще з XIX сторічч, їх періодично знаходили при земляних роботах. Наприклад, знаходили і підземні приміщення, і ходи. Один з них розташовувався майже під парадним входом у палац.
Грунтовне дослідження підземель так жодного разу і не провели із незрозумілих причин. Існує декілька версій, для чого ці підземні ходи були створені. Ніби ними планував користуватись сам Потьомкін, щоб швидко і непомітно пересуватись від одного об’єкта тодішнього міста до іншого. За іншою версією, підземні ходи вели до непомітного причалу, де завжди напоготові був човник та гребці. Вони повинні були врятувати самого Потьомкіна та його поважних гостей (або гостю) від якогось лиха чи змовників, що покусилися б на його життя.
Тому глибина та довжина підземних ходів ще чекають своїх дослідників. Можливо, вони знайдуть там щось цікаве та корисне для доповнення стародавньої історії міста. Дослідження ускладнюються тим, що багато підземель засипані землею внаслідок бомбардувань часів Другої Світової. Креслень ходів теж не залишилось.
Досі існують суперечки, чи був палац добудований за житя Потьомкіна. Достеменних відомостей про це немає, бо існуючі документи тих часів вказують на різні дати. Але впевнено можна сказати про те, що міфи про розкошні бали та гулянки імператорського фаворита в Катеринославі не відповідають дійсності.
Справа в тому, що на час, коли основні роботи в палаці вже мали завершуватися, Потьомкін перебував на Півдні, на території сучасних Херсонської, Миколаївської та Одеської областей. Саме ці регіони були для нього пріоритетними. В останні місяці життя Потьомкіну теж було вже не до свого палацу, більше його турбували інтриги політичних супротивників (сімейства Зубових) при палаці імператриці. Ніяких відомостей, що Потьомкін був хоча б у Катеринославі (не кажучи вже про палац) наразі немає.
Описи сучасників казали, що палац був непогано оздоблений, а також дуже коштовно обставлений. У ньому зберігалося чимало різноманітних цінних речей та артефактів, які Потьомкін купляв на свої баснословні статки.
Але одразу після смерті хазяїна все будівництво було зупинено, а внутрішні коштовності пропали майже без сліду. У подальшому деякі предмети з’являлись на аукціонах, де обов’язково вказували що це речі з палацу Потьомкіна. Втім, більшість речей пропали без жодних згадок про них.
За часів імператора Павла Першого взагалі було рішення про те, щоб розібрати палац. Втім, цей імператор протримався на престолі недовго, а за часів його наступника рішення відмінили, але про палац просто забули. Катеринославу він був не потрібний, його ремонт коштував дуже дорого. Довгі роки він стояв напівзруйнованим. Дойшло до того, що палац слугував своєрідним безкоштовним готелем для візітерів собору, який розміщувався поряд.
Після того, як імператор Микола II подарував місту палац, було проведено його реконструкцію і ремонт. Вона дала змогу використати будівлю для проведення дворянських зібрань. Тут проводились як засідання, так і різноманітні гуляння.
За часів Кримської війни, а також під час Першої світової тут розміщувався один з найбільших військових шпиталів. Навіть останній російський імператор наносив сюди візит. Можливо, якщо б не революція та громадянська війна після неї, палац знову б став місцем дворянських зібрань, яким був і до неї. Але перемога комуністів перетворила його на Дом відпочинку робітників.
Події Другої світової палац, нажаль, не пережив. Втім, його все одно вирішили відновити у якості Палацу студентів. Але цей проект відновлення майже не передбачав хоч якоїсь схожості з першопочатковим проектом палацу.
Проти такого історико-культурного варварства намагались виступити деякі діячі історії та архітектури. Вони відстоювали ідею реставрації палацу за тими джерелами, які збереглися. Цілком можна було б зберегти як зовнішній вигляд, так і внутрішнє планування (хоча, реконструкція XIX сторіччя його трохи змінила). Але на цих ідеях було поставлено хрест.
Тому, те що дніпряни та гості міста бачать зараз – має небагато спільного з тим палацом, який колись мав тут князь та фаворит. Але будівля виконує свої функції і принаймні нагадує про те, що колись тут розміщувався доволі неординарний об’єкт. Від оригінальної будівлі залишилось не дуже багато, але все ж деяка історична спадкоємність збереглася.
