Сьогодні ми поговоримо про забутого архітектора Володимира Васильовича Самодригу. У 2019 році виповнилося 120 років від дня народження архітектора, але цей юбілей пройшов якось тихо. Це пояснюється тим, що його будівлі знають усі городяни, але біографія відома лише одиницям.
Володимир Васильович Самодрига народився січні 1899 року у Катеринославі. Трудову діяльність розпочав ще 1916 року, під час Першої світової війни, на скромній посаді «кресляра» у Міській Управі. Згодом, вже за радянської влади, працював техніком-конструктором у міському комунгоспі.
1929 року В.В. Самодрига закінчив Дніпропетровський вечірній будівельний технікум (нині Придніпровська державна академія будівництва та архітектури) та отримав спеціальність інженера з цивільного будівництва та архітектури.
Володимир Самодрига надалі сформувався як талановитий учень видатного міського архітектора – А.Л. Красносєльського. Вже з кінця 1920-х років архітектурна кар’єра В.В. Самодриги різко пішла вгору. Здається, це було наслідком як безперечного таланту молодого архітектора, так і заступництва його вчителя, який у тридцяті роки XX століття став справжнім законодавцем архітектурної моди Дніпропетровська.
У 1930-ті роки В.В. Самодрига відзначився на ниві проектування багатоповерхових споруд, причому відразу в межах двох стилів — конструктивізму та неокласики. Фактично його можна вважати одним із архітекторів перших радянських «елітних висоток» у Дніпрі.
Перший великий об’єкт Самодриги – житловий «Будинок політкаторжан» (пл. Шевченка, 6), збудований у 1930 році. Ця будівля виконана в дуже модному стилі конструктивізм, яким тоді захоплювався і вчитель архітектора А.Л. Красносєльський. У цьому будинку отримували квартири колишні політв’язні Російської імперії, «старі більшовики».
Композицію будинку формують центральний шестиповерховий корпус із вежею на розі та два п’ятиповерхові корпуси, поставлені відповідно фасадами по вулиці Шевченка та по провулку Жовтневому (нині вул. Д. Яворницького). Таким чином було сформовано один із перших радянських елітних житлових комплексів 1930-х років. Незважаючи на зміну політичних режимів, будинок зберігає своє «елітарне» призначення – нерухомість тут одна з найдорожчих. На першому поверсі – кілька фешенебельних ресторанів.
У своїх архітектурних роботах В.В. Самодрига у подальшому повністю пориває з конструктивізмом. Надалі він працює виключно у руслі радянського неокласицизму. Це співпадало і з генеральною лінією радянської архітектури.
Перший великий успіх архітектора у цьому напрямі – житловий будинок на розі проспекту К. Маркса (нині Яворницького) та вулиці Мостової, завершений у 1935-1936 роках. П’ятиповерхова будівля із шестиповерховим центральним корпусом була розрахована на 100 квартир. Два перші поверхи опоясані колонадою іонічного ордера, а вершина – колонадою зі здвоєними пілястрами. Цей будинок можна вважати своєрідною «візитною карткою» нового неокласичного спрямування у житловій архітектурі Дніпропетровська 1930-х років. Цей житловий будинок став візитною карткою і для архітектора Самодриги.
Найвідоміша міська будівля, спроектована В.В. Самодригою – це «Будинок обласного управління НКВС» (Народного комісаріату внутрішніх справ). Сьогодні тут розташовані обласні управління СБУ та МВС України. Збудована в 1935 році, будівля зайняла цілий квартал по вулиці Чкалова (нині Святослава Хороброго) між вулицями Червоною (нині Троїцька) та Короленка.
Величезний корпус має висоту три поверхи (з боку вулиці Короленка кут зрізаний, розгорнутий півколом та доданий четвертий поверх). Кути акцентовані колонами та пілястрами. Вся масштабна архітектура будівлі у стилі радянської неокласики була покликана втілювати роль спецслужб та правоохоронних органів у тодішній державній ієрархії.
Будівля не змінювала свого призначення і зберегла свої контури практично незмінними. Навіть сьогодні, у період панування багатоповерхової забудови, корпус залишається архітектурною домінантою у радіусі кількох кварталів міста. Будівля є визначним архітектурним акцентом у панорамі придніпровської ділянки другого міського пагорба.
У другій половині 30-х років В.В. Самодрига закінчив Московський інститут аспірантів при Всесоюзній академії архітектури, організований у 1934 році. Там проходила перепідготовка та підвищення кваліфікації архітекторів шляхом 2-річного курсу вивчення класичної спадщини. Таким чином, творча біографія архітектора повністю виявилася пов’язаною з офіційним стилем радянського неокласицизму.
Протягом 1930-х років В.В. Самодрига активно виявив себе у проектуванні будівель для навчальних закладів Дніпропетровська. У 1936–1939 роках він у співавторстві зі своїм учителем А.Л. Красносєльським виконав дуже відповідальну архітектурну роботу – реконструкцію корпусу Дніпропетровського держуніверситету. Нині це корпус №2 ДНУ ім. Олеся Гончара на проспекті Д. Яворницького, 36.
Існуюча будівля реального училища (1890-1891 рр., арх. Ф.А. Гаген) була надбудована двома поверхами. Стильове рішення фасадів повністю змінено у стилі неокласики. Реконструйована будівля стала домінантою кварталу проспекту Д. Яворницького від вул. Вернадського до вул. Барикадної.
Добре знайома городянам будівля школи № 23 на Соборній площі збудована у 1940 році. В.В. Самодрига не був власне автором проекту, а переробив типовий проект школи на 880 учнів архітектора І. Шиманського. Але як переробив! Архітектор не просто виконав загальну прив’язку проекту, натомість він кардинально змінив рішення фасадів.
Школа стала частиною ансамблю будівель неокласичного стилю разом із двома корпусами історичного музею. Будівля школи прямокутної форми успішно акцентує південний кут ансамблю площі. Будівлю ефектно поставлено на дуже відповідальній ділянці площі, яка розташована на перетині двох головних магістралей центральної частини міста – проспектів Д. Яворницького та Гагаріна. Головною окрасою будівлі є ряд із шести колон іонічного ордера. Сувора краса будівлі тяжіє до італійських палаццо XVI століття.
Під кінець 1930-х у Самодриги починаються проблеми на роботі. Хтось написав на нього донос у НКВС, ніби архітектор має зв’язки з троцкістами та займається антирадянською діяльністю. Втім, до арешту справа не дійшла, але посаду доцента він втратив.
З початком війни його мобілізували на польові роботи, на яких Самодрига і потрапив в оточення і полон. Його повертають у Дніпропетровськ, де він працює у місцевих будівельних організаціях. В 1943 він втікає з міста, перепливши Дніпро. На іншому березі його відправляють проходити спецперевірку, а згодом — знов рядовим у тилову частину. Лише після 1945 він повертається до роботи викладачем і архітектором.
Остання значна робота В.В. Самодриги – реконструкція, а фактично нове будівництво «Будинку фахівців» (інша назва «Будинок ІТП») на розі проспекту Д. Яворницького та Соборної площі. Він був збудований у 1931-1934 роках за проектом Г.Л. Швецько-Вінецького та Б. Кащенка у стилі конструктивізму. Житловий будинок для викладачів технічних вишів та інженерів промислових підприємств було зруйновано під час війни.
Вціліла лише коробка будівлі. Будинок було відновлено за проектом В.В. Самодриги на початку 1950-х років. Під час реконструкції було капітально змінено рішення фасадів у панівному стилі «сталінський ампір». 1957 року до будинку було прибудовано корпус із двозальним кінотеатром «Жовтень» (з 2004 р. у реконструйованому приміщенні кінотеатру розміщується приватний готель).
Як викладач він працював за сумісництвом у багатьох ВНЗ та технікумах Дніпра. Водночас готував краєзнавчу книгу про рідне місто, але її так і не надрукували за його життя. Вочевидь, «заплямованість» анкети архітектора поставила хрест на його подальшій роботі. Помер Володимир Самодрига у 1981 році. 2015 року на карті міста з’явилася вулиця Володимира Самодриги, яка розташована у західному районі Дніпра, біля проспекту Мазепи.
