Свого часу це був один з найвищих будинків Дніпра. Сьогодні, звісно, він вже не має цього статусу і порядком застарів. Але не зважаючи на доволі незначний вік будинку він має цікаву історію, яку ми сьогодні і розглянемо.
Свого часу в інституті Дніпроцивільпроект народилась цікава ідея. Пропонувалось забудувати міський пагорб своєрідною короною з багатоповерхових будівель. Забігаючи наперед, скажемо що повністю довести цю ідею до реалізації не вдалося. Але деякі з будівель звести все ж встигли. Одним з них і став «Будинок книги».
Автором проекту став Павло Нірінберг. Цей відомий архітектор спроектував багато різних будівель і споруд в нашому місті. Новий проект був своєрідним подарунком до 200-ліття міста. Відзначатись ця дата повинна була «з розмахом», тому до неї підвели і відкриття різних об’єктів. Тоді відкривали різноманітні паркові зони та сади, фонтани та будинки.
Саме тоді архітектори і звернули увагу на пустуючу ділянку місцевості. На той час частина вулиці вже була забудована, і треба було завершити її облаштування. Для цього і було обрано масштабний проект багатоповерхової будівлі.
Для початку процесу будівництва спочатку були забиті масштабні сваї. Їх висота досягала 25 метрів. Забудова повинна була вестись каркасно-панельним методом. Це був певного роду архаїзм, на той час у Дніпрі вже будували будинки за «монолітною» технологією.
Почався процес будівництва у 1972 році, а закінчився якраз у 1976. Будівництву приділялось багато уваги в місцевій пресі, бо на той час аналогічні об’єкти в місті ще не зводились. Тому в міських газетах цих років можна неодноразово зустріти згадки про майбутній будинок-велетень.
Офіційно будинок здали в експлуатацію 20 травня 1976 року. Перші два поверхи були виділені під книжковий магазин, який і називався «Будинок книги». За аналогією те саме ім’я містяни «присвоїли» і будинку. Що цікаво, на відкриття магазину приїхав сам Щербицький, голова радянської України.
Окрім магазину, в будівлі був ще один технічний поверх, а також житлові квартири. Їх нараховувалося 126. Отримували житло тут переважно представники вищої ланки, або технічна інтелігенція, хоча бували і винятки.
Звісно, основною «зіркою» будинку був саме книжковий магазин. Сучасному читачу слід перш за все розуміти, що у радянські часи роздобути гарну літературу було іноді дуже важко. Тиражі книг явно не відповідали попиту і перш за всех розходились по численних бібліотеках. Найбільш популярна художня література завжди була дефіцитом.
Саме тому новий книжковий магазин став справжньою Меккою для книгоманів Дніпра у кінці 1970-х і все наступне десятиліття. Тут можна було знайти літературу на будь-який смак. Самі зали теж вражали уяву: мармурні та паркетні поли, яскраве освітлення, грамотно підібрані відділення різноманітної літератури.
Окремі відділи передбачались для наукової літератури, різноманітних довідників тощо. Доречі, тоді ж в місті діяв і «Будинок науково-технічної книги», але серед технічних спеціалістів «Будинок книги» користувався більшим попитом і мав більш гарну репутацію. Тут потрібна література з’являлась частіше.
Також звертав увагу на себе і відділ з іноземною літературою, тобто книжками іноземною мовою. Тут можна було ознайомитись з чеською, польскою та німецькою літературою в оригіналі. Навіть ті, хто не знав ніяких інших мов, заходили сюди, щоб хоч трохи доторкнутись до завітного закордоння, куди не можна було поїхати будь-коли, як зараз.
Тут завжди було багато відвідувачів, приходили сюди як поодинці, так і цілими сім’ями. І дуже рідко відвідувачі виходили звідси без придбаної свіжої книги. У ті часи книгочитання було одним з головних хобі містян. Окрім того, в місті вистачало інтелігенції та науковців, які постійно потребували нової фахової літератури, що стосувалась їх професійної діяльності.
Потім сталась тотальна криза 1990-х років. Містянам стало не до книг, йшлося більше про виживання. Та і тримати такі великі площі під книжкові магазини стало невигідно. Попит був вкрай низьким. Наукова і технічна література стала теж не дуже потрібною, оскільки підприємства зачинялись або скорочували своїх співробітників одне за одним.
Вже у 1994 році перший поверх зайняв один з перших супермаркетів Дніпра – «Тріумф». Згодом тут з’явився ще і ресторан з претенціозною назвою «Вестерн». Потім тут розмістилося відоме казино «Імперія». На той час книжкового магазину тут вже давно не існувало.
Зараз в будинку на перших двох поверхах розміщується декілька різноманітних контор та представництв. Всі вони не мають нічого спільного із літературою чи видавництвами. Та і сам будинок виглядає трохи пошарпаним сірим монолітом-коробкою. Від авторської концепції Нірінберга, яка повинна була забезпечити гарне естетичне сприйняття будинку вже, нажаль, нічого не лишилося.
Те, що сталося з цією знаковою для Дніпра будівлею, певною мірою відображає те, як забудовувалось місто протягом 1990-2000-х років. Повне ігнорування архітектурних принципів, байдужість до ідей та композицій минулого. Прибудова, яка з’явилась поряд з будинком, повністю виключила будь-яке повернення до авторської концепції. Як буде складатись подальша доля будинку – покаже час.
