Серед його робіт знайомі кожному мешканцю Дніпропетровська пам’ятник Яворницькому, що знаходиться біля Дніпропетровського історичного музею, та Маленький Принц, встановлений у центрі озера у парку Лазаря Глоби. Ці скульптури вже сприймаються нами як обов’язкова і необхідна частина міського ландшафту.
Місце народження Володимира Наконечного – село Лозна, Уланівський (нині Хмельницький) район, Вінницька область. Дата — 8 березня 1956 року.
1975-1985 роки навчання у Київському художньому інституті з перервою на службу у війску. З 1985 року постійно мешкав у місті Дніпропетровську (нині Дніпро). А вже у 1991 року приніс перемогу в конкурсі на пам’ятник Дмитру Яворницькому.
То була перша пам’ятка часів незалежності у нашому місті. Конкурс відбувся 1991 року, напередодні незалежності. Згодом були події ГКЧП. Тому були питання і до проекту, чому Яворницький босий, у шароварах, чому історик тримає козацький хрест. Скульптор пояснював, що ця пам’ятка меморіальна, на могилі, там не може бути якоїсь бравої героїчної постаті. Він тримає свій хрест, козацький надгробний, що символізує і скорботу за козацтвом, яке було знищене.
Сам Яворницький, описуючи вимоги, за яких приймали козаків до армії, випробовував себе, перепливав Дніпровські пороги, одягав козацькі костюми, вживався у цей образ. Тому скульптор об’єднав у своєму задумі трагічну долю козаків та самого Яворницького. Такою була ідея. Нині ця пам’ятка стала символом міста.
У парку імені Лазаря Глоби, що у центрі міста, на невеликому озері стоїть скульптурна композиція «Маленький принц». Вона зроблена за мотивами відомого твору Антуана де Сент-Екзюпері. Хлопчик з троянди сидить на кулі. Це — його планета і його улюблена квітка, яку він доглядає.
Колись на цьому ж місці, в озері парку Глоби, стояла статуя Самсона, що розриває левову пащу. Статуя прикрашала парк кілька десятиліть (у 1950-1970 роках), але потім безслідно кудись зникла. Подейкують, що вона зникла під час будівництва літнього театру у сімдесятих роках.
Коли скульптор зацікавився Мамаєм, то став поринати глибше в історію, в давнину. Мамай – це стародавній образ. Можливо, йде від Скіфії. Можливо, це Мамій, або кельтський бог Кернон, який зображувався в позі лотоса. Це східні мотиви, а можливо, навпаки, місцеві мотиви.
Так народився проект «7514», який він реалізував до свого 50-річчя, а потім ще чотири роки працював над продовженням теми, аж до смерті. Якісь роботи досі ніхто не бачив. Десь п’ятнадцять Мамаїв у бронзі та ще в інших матеріалах — лише близько двох десятків. Вийшла така потужна Мамаіада.
Скульптор був захоплений козацькою темою, серія його робіт «Мамай» неодноразово експонувалася на виставках у музеях України. Для Наконечного козак Мамай був символом стародавнього українського духу та втіленням народної мудрості.
За давнім слов’янським календарем ми живемо зараз у 7529 році. Українська народна пам’ять зберігає саме такий відрізок свого історичного часу. Коли Наконечний реалізовував свій проект щодо Мамаїв, це був саме 7514 рік Українського календаря.
Ідея проекту – показати Мамая як першопредка, чоловіче відображення мами, матері, хранительки. Мамай воїн, батько роду. У цьому образі зібрано дух предків з архаїчної давнини. Тотем, Богатир, первопредок, чаклун, запорізький козак. Його простір — степ, його воля-кінь, його думи — поза земним. Саме таким прагнув показати Мамая Володимир Наконечний у своїх композиціях цього циклу.
Мамаєм називали пам’ятники, що ставилися на курганах. Наконечний мріяв усім курганах, які збереглися, поставити пам’ятники Мамаям. На його могилі, яка оформлена у вигляді невеликого кургану, сьогодні сидить один із його Мамаїв у позі лотоса, з думами про позаземне…
Хоча скульптора часом захоплювали абстрактні форми, його творчість загалом тяжіла до стилістики української архаїки та модернізму. Він відкидав імпресіонізм у скульптурі, натомість використовуючи як символічну мову, так і достовірну трактовку форми.
Його роботи не просто відтворювали реальність, вони піднімалися над буденністю, набуваючи знакового звучання. Досягти цього йому допомагали прийоми стилізації та народнопісенної поетизації. Він поєднував філігранну техніку з монументальністю та цілісністю композиції.
Осмислення античних та староукраїнських міфів стало основою для низки творів, де пластика ґрунтується на знаковості, абстрагованості та відході від оповідальності. Ці особливості поєднуються з довершеністю реальних деталей, роблячи композиції одночасно архаїзованими та модерними.
Неповторність світобачення скульптора проявилась у його самобутньому авторському почерку. Його творчій манері притаманна висока культура опрацювання пластичної форми, пружність об’ємів, любов до полірованої поверхні, увага до деталей та творче осмислення українських традицій.
В останній рік життя він працював над новими роботами серії «Мамай», образом Тараса Шевченка, символічними композиціями «Знаки Зодіака», рельєфними сценами з життя Іоанна Предтечі для трьох дверей храму Іоанна Хрестителя на Січеславській Набережній Дніпра. На жаль, ці задуми так і залишились лише в ескізах. Пішов з життя Володимир Наконечний у 2010 році.
