Ця людина – автор 260 винаходів, у тому числі тих, що вирішували складні технічні проблеми на металургійних підприємствах. Леонід Арист написав понад 20 книг та посібників з науково-технічної тематики.
Отже, Леонід Аріст народився 11 травня 1927 року в місті Дніпропетровськ. Як сам Леонід Михайлович розповідав: «Моя народжувалася на вулиці Леніна, і там я жив до і після війни.» Під час Другої світової війни його було евакуйовано до Узбекистану, а після війни він повернувся до свого батьківського міста.
З прадіда Леоніда походить прізвище «Аріст», яке виникло внаслідок скорочення від прізвища «Аршти». Прадід був кантоністом, юнаком із бідної єврейської сім’ї, який служив у армії 25 років як заміщення за сина багатого поміщика (отримавши за це кошти). У зв’язку з труднощами вимови прізвища «Аршти», воно було змінено на «Аріст».
Батько Леоніда, Михайло Давидович, був лікарем-хірургом і пройшов всю війну, нагороджений численними медалями та орденами. З фронту він надсилав ніжні листи. Мати, Агнеса Аронівна, працювала старшою медсестрою в хірургічному відділенні воєнного госпіталю, яким керував її чоловік. Вони двоє залишилися живими. Батько помер у званні полковника 26 грудня 1981 року. У «Книзі пам’яті воїнів євреїв і жертв Холокоста Дніпропетровська» Михайлу Давидовичу Арісту було віддано заслужене місце. У родині були збережені листи батька з фронту, і Леонід Михайлович завжди з гордістю нес ім’я свого батька протягом всього життя.
У 1944 році, після успішного закінчення школи, Леонід Михайлович Аріст повернувся з міста Коканда що в Узбекистані, у своє рідне місто Дніпро. Тут він подав документи і вступив до металургійного інституту, обравши технологічний факультет і спеціальність «Металознавство і термічна обробка металів». Його викладачами та наставниками були видатні вчені, серед яких академіки К.Ф. Стародубов, К.П. Бунін, А.П. Чекмарьов, а також професори Н.Ю. Тайц, Л.І. Цехновіч та інші. Аріст часто згадував, як вплинула на нього книга К.Ф. Стародубова «Обладнання термічних цехів металургійних і машинобудівних заводів», і відзначав: «Здається, саме ця праця вченого привернула мене до подальшої діяльності, пов’язаної з обладнанням металургійних цехів».
Під час успішного захисту своєї дисертації два видатних вчені, К.В. Стародубов і професор І.І. Коробов, сперечалися, до якого з них належить цей обдарований учень. Кожен з них прагнув вважати Леоніда своїм вихованцем. Проте Аріст вирішив об’єднати обох і промовив: «Я завжди був і залишаюся вашим учнем на все життя».
Після закінчення інституту, молодий випускник вирушає на роботу до Челябінська на ковальсько-пресовий завод відповідно до розподілу. Тут його призначають на посаду старшого інженера відділу головного механіка. Відразу ж він проявляє себе ініціативним фахівцем. Молодому інженерові вдається вирішити давню та складну проблему заводу, пов’язану з браком при пресуванні деталей автомобілів. Ця перемога стала його першою виробничою «перемогою».
По поверненню до Дніпропетровська, Леонід Михайлович розпочав працювати в проектно-конструкторському технологічному інституті на посаді старшого інженера-конструктора, де він працював над розробкою механізмів для гірничорудної промисловості. І саме тут він створив свої перші машини та механізми, отримавши на них перші авторські свідоцтва.
У 1961 році, за запрошенням Українського державного інституту з проектування металургійних заводів, Леонід Михайлович приєднався до них і став керівником групи, а потім головним конструктором відділу механізації металургійного виробництва. Вже у цей період Леонід Аріст разом з колегами вніс значущі зміни в механізацію та автоматизацію технологічних процесів, особливо важких та трудомістких.
У 1970 році Леонід Михайлович успішно захистив свою кандидатську дисертацію. Аріст ніколи не зупинявся на досягнутому і постійно працював над новими ідеями. Важливо відзначити наступний важливий період його творчої діяльності. Наприкінці 1977 року був споруджений та введений в експлуатацію унікальний киснево-конверторний цех на металургійному комбінаті «Азовсталь», на якому було використано понад 20 його винаходів.
Багато з його винаходів було успішно впроваджено на великих металургійних комбінатах, таких як «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», імені Ілліча, Дніпропетровському металургійному заводі ім. Г. Петровського, Дніпродзержинському та Макіївському металкомбінатах і багатьох інших металургійних підприємствах України.
Леонід Аріст розповсюджував свої нововведення серед галузевих фахівців колишнього Радянського Союзу. Для цього він писав і видавав регулярно одну-дві, а іноді й три-чотири книги, брошури або буклети.
У визнання його досягнень в галузі винахідництва, в 1985 році Леонід Аріст був нагороджений почесним званням «Заслужений винахідник УРСР». У 1988 році він отримав престижну премію ім. В.К. Семинського. За участь у будівництві та впровадженні нових технологій у виробництво в 1988 і 1990 роках Леоніда Аріста було нагороджено знаком Міністерства чорної металургії. Також він неодноразово нагороджувався дипломами ВДНГ.
Вже за часів незалежності, у 1992 році Леоніда Михайловича Аріста обрали академічним радником Міжнародної інженерної академії. Два роки по тому, у 1994 році, Держпартамент України надав йому статус патентного повіреного України. У 1999 році за його внесок у науку та техніку він отримав престижну премію імені академіка К.Ф. Стародубова.
У 2001 році Леоніда Михайловича Аріста призначили головним спеціалістом регіонального відділення Держдепартаменту інтелектуальної власності. У 2002 році йому було вручено почесний знак «Творець», а в 2006 році отримав важливу нагороду «Автор». Варто зауважити, що Леонід Михайлович був єдиним представником нашого регіону, кому вдалося отримати обидві ці високі нагороди.
Ця суха переліка дат, фактів і відзнак відображає, як відбувалася творча кар’єра цього видатного інноватора. Леонід Михайлович був не лише великим ученим, але і простою, близькою до землі людиною. Він ніколи не обмежувався своєю гордістю і завжди прагнув до нових знань.
Усього на рахунку Л.М. Аріста 260 патентів на винаходи та авторських свідоцтв, 21 видана книга, понад 400 брошур і статей у журналах. Нажаль, 30 січня 2008 року життя видатного вченого і винахідника перервалося.
