Необхідно зазначити, що в середовищі чекістських кадрів у порівнянні з іншими радянськими правоохоронними органами підхід до розгляду посадових злочинів здійснювався найбільш суворо та жорстко. Вони мали майже необмежені повноваження, але, як-то кажуть, чим вище піднімешся — тим більш болісно падати.
Значна плинність кадрів НК в 1919 – 1921 рр., недостатня виховна робота, побутова невлаштованість, мізерне харчування – ось лише частина причин, що штовхали співробітників на посадові злочини. Навіть керівництво ВУНК визнавало: «Хто сам не працював в цих комісіях, тому важко уявити, чому так часто окремі співробітники, навіть комуністи, потрапляють на слизький шлях і падають. Самі ж надзвичайні комісії засуджують їх на страту».
Парадоксально, але поставлена у привілейовані правові умови, як силова структура, ВУНК не отримувала від влади достатніх ресурсів для свого нормального функціонування. Ймовірно, це робилося напівсвідомо, з розрахунку на те, що якщо організація займалася реквізиціями і конфіскаціями, то її працівники голодними та роздягненими не залишаться.
Архівні документи свідчать про те, що корисливі злочини здійснювалися посадовцями найчастіше. У звʼязку з цим необхідно зазначити, що розглянутий період, безсумнівно, виявився часом найменшого з початку XX ст. соціального благополуччя в країні, що і зумовило вчинення великої кількості такого роду правопорушень, коли обʼєктом зазіхань слугували різного роду матеріальні цінності.
Для деяких співробітників НК, які здебільшого походили із«соціальних низів» і були позбавлені багатьох життєвих благ, випробування владою і широкими повноваженнями (межі яких найчастіше
чітко окреслені не були), виявилося непосильним. Революційне ж правосуддя, яке до інших категорій посадових злочинів часто ставилося досить ліберально, корисні правопорушення карало жорстоко.
Звертає на себе увагу, що значне місце в групі корисливих злочинів займають факти проведення чекістами слідчих дій (обшуків), в ході яких у потерпілих вилучалися гроші, продукти та інші матеріальні цінності які привласнювалися співробітниками, а також випадки створення «видимості» проведення слідчих дій, фактично спрямованих на корисливе вилучення цінностей у законних власників.
Зокрема, начальник евакопункту залізничного вокзалу Катеринославської транспортної НК та його помічник під видом проведення догляду відбирали у приїжджаючих речі та зброю (причому навіть у червоноармійців). Обох було засуджено 14 серпня 1921 року колегією губНК до розстрілу за бандитизм, але їх застрелили при намаганні втечі.
Слідчі П. Шмідт та П. Артеменко під виглядом обшуку пограбували квартиру (розстріляно за вироком колегії губНК від 14 лютого 1920 р.) Червоноармійців експедиційного загону по боротьбі з дезертирством ВУНК (7 осіб) розстріляли 17 жовтня 1920 р. за самочинні незаконні реквізиції у мешканців Катеринослава (у рішенні колегії було визначено: «за озброєні пограбування»).
26 червня 1920 р. страчено червоноармійця батальйону охорони НК І. Шаталова за те, що у вільний від служби час він вчиняв самочинні обшуки та підозрювався у звʼязках з бандою «Ваньки Залізного». Агентів губНК І. Протасова та Н. Зугая розстріляли 13 листопада 1920 р. за
пограбування касира заводу «Гантке» на астрономічну суму – 1 мільйон 250 тисяч карбованців. Аґента Катеринославської транспортної НК П. Шепелева розстріляли 29 жовтня 1920 р. за збут
конфіскованого майна та іншого добра.
Разом з тим, привертає увагу відносно низький рівень злочинів корупційної спрямованості, які стали предметом розгляду НК, що може свідчити про високий рівень латентності даного
виду зловживань. Проте, наявні в загальній статистиці факти хабарництва та здирництва являють собою чудову ілюстрацію звичаїв і реалій епохи.
Зокрема, 14 лютого 1921 р. коменданта Катеринославського концентраційного табору примусових робот при губНК С. Юрченка та його заступників Ф. Єфанова і М. Шапіро було засуджено колегією губНК до розстрілу за численні випадки вимагання хабарів від увʼязнених та їх родичів, шантаж та співпрацю з бандитами. Ще сімох наглядачів табору було засуджено на тривалі терміни увʼязнення.
Командира першої роти 216 батальйону ВУНК Я. Розенберга страчено 13 листопада 1920 р. за хабарі та співпрацю з бандитами. Слідчий особливого відділу Південно-Західного фронту М. Поездник вимагав у підозрюваного 49 тис. крб., як він пояснював слідству: «голодуючої жінці та
хворої матері у Харкові» (розстріляний 4 червня 1920 р.).
Необхідно підкреслити, що поряд зі справами такого роду розглядалися і випадки службових підроблень з метою отримання промислових товарів і продуктів харчування для власного
споживання. Наприклад, у квітні 1920 р. було засуджено начальника варти 216 батальйону ВУНК, який за підробленими накладними здійснив крадіжку 511 деревʼяних стійок зі складу Центрального промислово-комплектувального підприємства.
Агент – розвідник транспортної НК Л. Гусельников для організації стеження за підозрюваної у збуті фальшивих грошей Р. Фінкенберг у серпні 1920 р. був командирований до м. Кременчук, де вчинив
розтрату великої суми казенних грошей. Представляючи службовий звіт він підробив фінансову звітність на 100 тис. крб. На слідстві він пояснював розтрату необхідністю наймання візників і мешканні у готелях та надзвичайною дорожнечею у прифронтових умовах.
У якості підсумку зазначимо, що наведений матеріал свідчить про значне поширення серед працівників НК у період 1919–1922 років посадових злочинів корисливої спрямованості. Значною мірою це було обумовлено низьким рівнем матеріальної забезпеченості працівників ведомства.
Що ж стосується високого рівня правопорушень, пов’язаних із перевищенням посадових повноважень, як видається, він пов’язаний не стільки з відсутністю нормативної бази, як з низьким професійним та культурним рівнем співробітників, з яких лише одиниці мали освіту вище початкової. Також велике значення мав фактор «революційної ейфорії», яка виправдувала застосування будь-яких засобів «в ім’я ідеалів революції».
В окремих випадках мали місце психічні патології працівників. Нарешті, своєрідним тлом для
здійснення більшості службових правопорушень становило надмірне вживання алкогольних
напоїв.
