Нажаль, і до сьогодні існує проблема з дітьми з малозабезпечених сімей, дітьми-сиротами та іншими нужденними дітлахами. Вони не будуть мати жодного шансу на гідне життя, якщо не отримають сторонньої допомоги. Така проблема існувала завжди, типовою вона була і для XIX-XX століть у Дніпрі.
Якщо можна так сформулювати, то більш-менш організована система опіки над дітьми на Катеринославщині почала створюватися у 40-х рр. ХІХ століття. Це стало наслідком заснування 7 листопада 1838 року Комітету Головного опікунства дитячих притулків під заступництвом і керівництвом Олександри Федорівни, дружини Миколи І.
Найперший в українських губерніях дитячий заклад Головного опікунства дитячих притулків був відкритий саме у Катеринославі. Але точну дату заснування притулку визначити досить складно –у літературі з цього приводу виявився ряд розбіжностей. Впевнено можна лише стверджувати, що це сталося не пізніше 16 грудня 1841 року.
У 1842 р. купець І. Колесников заповів на заклад 1 тис. крб. Але капітали притулку залишалися незначними: на 1 січня 1848 р. назбиралося лише 464 карбованців 14 2/3 копійок. З початку дитячий заклад розташовувався у найманому приміщенні. 1849 року купець 2-ї гільдії П. Бєлявський придбав у центрі міста будинок з садом за 2,5 тис. крб. сріблом і подарував його притулку. У 1850 році дім був переобладнаний коштом П. Бєлявського, який витратив 1187 карбованців 60 копійок.
Таким чином, загальна сума його пожертвувань була суттєвою для того часу та сягала майже 3,7 тисяч карбованців сріблом. Очевидно з часом споруда стала занепадати та у 1861 році була продана. Новий будинок був придбаний за 10,5 тисяч карбованців, на що витратили увесь капітал притулку. У 1865 році приміщення згоріло, 76 дітей були відправлені у найманий будинок до відновлення старого. Катеринославський притулок створювався як денний заклад – діти не залишалися там на ніч. У липні 1859 році було відкрито нічліжне відділення Катеринославського притулку. З 1893 року при закладі почало функціонувати відділення для підкидьків та сиріт.
При Катеринославському дитячому притулку існували іменні стипендії. З 1879 року була заснована стипендія імені губернатора Івана Миколайовича Дурново, який мав довічне право нею розпоряджатися. У 1881 року засновано п‘ять стипендій, названих іменами імператорських персон, на пожертвувані приватними особами капітали.
З 1880 року Катеринославське губернське земство видавало одноразову допомогу із земських сум: Катеринославському притулку 1 тисячу карбованців, Новомосковському притулку – 600 карбованців. Потім, з часом земські субсидії стали щорічними і надавались постійно принаймні до 1914 року. З 1899 року земська субсидія дитячому закладу Катеринослава становила 1,5 тисяч карбованців, з 1909 року – 2 тисячі карбованців.
Майстерність вихованців досить високо цінувалися: наприклад, на сільськогосподарській виставці у вересні 1886 року у Катеринославі Комітет виставки нагородив Катеринославський притулок похвальним листом за роботи, виконані дітьми. Катеринославський дитячий притулок ВУІМ на початку ХХ століття був названий ― Олексіївським, очевидно на честь народження спадкоємця російського престолу Олексія Миколайовича.
Отже, на території Катеринославської губернії діяла розгалужена мережа дитячих закладів, підпорядкованих Відомству установ імператриці Марії, створених з приватної ініціативи при фінансовій підтримці земства. У 1866 році створене катеринославське земство отримало у спадок від Приказу громадської опіки притулок для підкидьків при богадільні. У 1867 році губернські збори ухвалили віддати невідомих підкидьків на виховання до приватних родин за плату – 3 карбованців на місяць, з 1881 року – 4 карбованця на місяць. Гроші виплачувались до 10-річного віку дитини –потім дитина залишалась у прийомній родині. Щорічно до селянських родин надходило до 50–60 підкидьків.
З 1 січня 1912 року притулок для підкидьків товариства перейшов до відання губернського земства. У грудні 1912 році борг товариства 10 тисяч карбованців та 2211 карбованців відсотків по ньому були визнані безнадійними та списані губернською земською управою. Був запроваджений відкритий прийом дітей до притулку, який перевели з сирого і темного приміщення до губернської лікарні у бараки, звільнені від заразного та сифілітичного відділень.
Губернська управа встановила плату 6 карбованців на місяць за дитину першого року життя для того, щоб зацікавити матеріально осіб, бажаючих взяти підкидьків на виховання. На 1913 рік планувалось збільшити витрати на утримання притулку для підкидьків з 17614 карбованців до 23958 карбованців 99 копійок, на збільшення плати в патронажі –3 тисячі карбованців, на відкриття школи для підкидьків у Лоцманській Кам‘янці – 2730 карбованців.
Крім опіки над підкидьками,значної популярності наприкінці ХІХ –на початку ХХ ст. набула ідея відкривати літні ясла-притулки у сільській місцевості для того, щоб забезпечити можливість працювати батькам і залишати дітей. Важливу організацій роль у цьому процесі відігравали земські діячі, лікарі, сільська інтелігенція.
У березні 1897 році виникло Катеринославське товариство піклування над дітьми, головним завданням якого була турбота про фізичний розвиток дітей і молоді. У віданні товариства знаходились 1) притулок ― ясла на 75 дівчаток, 2) Паньківська літня колонія на 100 дітей обох статей, 3) зимовий театр, 4) П‘ятихатська сільськогосподарська школа Верхньодніпровського повіту на 30 учнів, відкрита 13 листопада 1913 року.
Для влаштування літньої колонії для бідних і хворих дітей товариство отримало від місцевого землевласника графа Івана Григоровича Ностиця у розпорядження маєток зі службами у с.Паньківка Новомосковського повіту, який знаходився у 45 верстах угору по течії.
Перша світова війна активізувала діяльність урядових і громадських організацій у сфері допомоги дітям-сиротам. У нових воєнних умовах виникали міські дільничні опікунства над сім‘ями запасних нижніх чинів і ратників ополчення, призваних до військ. У Катеринославі міська дума створила вісім дільничних опікунств, які влаштовували притулки під різними назвами: «дитячі садки», «ясла», «вогнища», дешеві їдальні, організовували збори речей і продуктів.
На 1 квітня 1915 року у цих закладах утримувалось безплатно до 650 дітей віком від 5 до 10 років. Їх годували, вдягали, навчали, виховували. Вранці та ввечері давали чай, молоко та хліб, в обід – дві страви: м‘ясна та молочна.
Катеринославське товариство дитячих народних садків, відкрите у січні 1914 року з ініціативи випускниць Фребелівських курсів Н. Г. Бутович та Н. Г. Бокачової, завдяки зібраним на Вербну Неділю пожертвуванням відкрило перший дитячий садок на 30 осіб на Пушкінському проспекті. З початком війни на загальних зборах 3 серпня 1914 року товариство ухвалило зосередити свою діяльність винятково на дітях з родин запасних, відкривати дитячі садки на околицях міста і приймати до них дітей безкоштовно. До кінця грудня було створено ще сім садків, у яких перебувало до 450 дітей при 18 керівницях.
Восени 1915 року до садків розпочали прибувати діти біженців. На допомогу товариству прийшов Тетянинський комітет, Катеринославське губернське відділення якого було створено ще 28 червня 1915 року. До Катеринославської губернії прибуло понад 200 тисяч біженців, для яких відкривались пункти харчування, дитячі притулки, організовувались збори пожертвувань.
Грошову допомогу товариству дитячих народних садків у 1915 році надавали Тетянинський комітет – 600 карбованців, губернська (400 карбованців ) та повітова (1 тисяча карбованців) земські управи, комітет товариства повсюдної допомоги солдатам –1,2 тисячі карбованців, губернський комітет опікунства народної тверезості – 250 карбованців, купецьке товариство – 600 карбованців, міське опікунство допомоги запасним та їхнім сім‘ям –3619 карбованців 50 копійок, тимчасовий комітет допомоги постраждалим від війни особам при Єкатерининській залізниці –500 карбованців та інші організації та особи.
Таким чином, розвиток доброчинності, спрямованої на підтримку сиріт, підкидьків, дітей з малозабезпечених родин на Катеринославщині, виявлявся у різних формах і напрямках: створення дитячих притулків, патронажної системи, ясел, дитячих садків, виправлення малолітніх правопорушників. До цієї діяльності були залучені представники різних верств населення. Під опіку потрапляли діти різних вікових категорій: від народження (підкидьки) до 16 років, переважно православного, але й католицького та юдейського віросповідань.
