Не так давно ДНУ імені Гончара відзначив свій 100-річний ювілей. Але насправді нашому ВНЗ могло бути і набагато більше років. Вперше створити його могли ще в позаминулому сторіччі. Причетним до цієї амбітної спроби був князь Потьомкін.
Свого часу Потьомкін задумував Катеринослав не тільки як основне місце управління майбутніми південними територіями імперії, а як культурний та освітній центр. Зокрема, для підготовки майбутніх кадрів для управління землями, а також формування своєрідної культурної еліти князь хотів відкрити Університет.
Потьомкін сформував доклад, у якому обгрунтував необхідність побудови університета в Катеринославі. Імператриця Катерина ІІ схвалила цей доклад, та у своб чергу видала указ, в якому, зокрема, говорилося: «Изыскивая все средства, к просвещению народному служащие, повелеваем в губернском городе Екатеринославского наместничества основать университет, в котором не только науки, но и художества преподаваемы быть долженствуют».
Планувалось побудувати університет поблизу від консерваторії, на Соборній горі. Але цього так і не сталося, адже спочатку не вистачало грошей (йшла війна з Туреччиною), а потім помері сам князь, і імператриця. Син її, імператор Павло І, згорнув усі починання щодо амбітного перетворення нових територій, і про університет в Катеринославі забули на довгі роки.
Повернулись в Катеринославі до створення університету приблизно через століття. Тоді в місті сформувалася достатньо велика спілка освічених та інтелігентних людей, які відстоювали необхідність вищої освіти для мешканців міста та регіону. Серед них слід перш за все згадати директора відкритої 1901 р. комерційної школи А.С. Синявського, директора історичного музею Д.І. Яворницького, залізничного інженера та викладача І.М. Трубу, суспільно-політичного та культурного діяча історії Д.І. Дорошенко, викладача історії у духовній семінарії В.О. Бідкова та інших.
У жовтні 1910 року в Катеринославі було відкрито вчительський інститут – середній спеціальний заклад, який готував педагогічні кадри (щось на кшталт педагогічного коледжу). Навчання тривало 3 роки, студенти здобували незакінчену вищу педагогічну освіту. На початку XX століття дедалі активніше почали підніматися голоси з пропозиціями про створення в Катеринославі класичного університету з кількома факультетами.
12 травня 1913 року відбулося засідання ініціативної групи професорів та викладачів Гірського інституту, де було висунуто пропозицію про організацію в Катеринославі Вищих жіночих курсів. Проте курси було створено лише 1916 року і проіснували вони лише кілька років. Вони мали два факультети – медичний та фізико-математичний, який, у свою чергу, також ділився на два відділення – природничо-історичне та математичне.
На початку серпня 1915 р. Катеринославська міська Дума клопотає про переведення до Катеринослава Варшавського університету, розмістити який передбачалося в будівлі гірничого інституту. Але вже 18 серпня стало відомо про переведення університету з Варшави до Ростова-на-Дону. Варшавський політехнічний інститут, на який також розраховували катеринославці, переводився до Нижнього Новгорода.
Але війна і надалі складалася для Російської імперії невдало. Вже на початку 1916 р. постало питання про евакуацію університету з м. Юр’єв (нині — Тарту). На цей раз Катеринославська Дума відреагувала своєчасно. Вже у грудні 1915 р. рада Юріївського університету отримала запрошення з Катеринослава. У середині лютого 1916 р. до Катеринослава прибула делегація професорів, а наступного дня, 19 лютого Дума проголосувала за клопотання про переведення університету в наше місто. Але міністр народної освіти граф П.М. Ігнатьєв відкинув саму думку про переведення університету до Катеринослава, порадивши домагатися відкриття політехнікуму.
Вже у 1917 році було утворено «Народний університет ім. А.Л. Караваєва». Але приступити до роботи він так і не зміг. Відкрити університет змогли лише за влади Гетьманату Скоропадського. Сьомого (20) травня 1918 р. від імені губернської земської управи до міністерства народної освіти Української держави було відправлено складене І.М. Трубою прохання про відкриття в Катеринославі університету.
До справи відкриття університету виявився підключеним ще один талановитий історик та видний громадський діяч — Д.І. Тагалей, який очолив підкомісію з Катеринослава. На засіданні 9 липня підкомісія прийняла рішення «вважати Катеринославський університет приватним вищим навчальним закладом».
Вже у першому 1918-1919 гг. навчальному році в університеті набрали 2750 осіб. На факультетах це виглядало так: на медичний факультет – 1150, юридичний – 600, фізико-математичний та історичний – по 500 студентів. Навчання було платним – від 300 до 500 грн. на рік, залежно від факультету.
У викладацьких кадрах браку не було — в умовах «соціальної революції» в Росії, гетьманська Україна була острівцем порядку в морі анархії, куди прагнули багато представників інтелігенції. Так, деканом історичного факультету було призначено професора М.К. Любавського – колишнього ректора Московського університету. Він привіз практично весь склад викладачів свого ВНЗ. З катеринославців на історичний факультет отримали запрошення лише Д.І. Яворницький та В.А. Бєднов. Вони мали читати курс української історії. Ректором став біолог, теж пов’язаний із МДУ – професор В.П. Карпов. Проректором став український науковець, спеціаліст у галузі гірничої справи професор П.М. Леонтовський. Юридичний факультет очолив професор Юріївського університету Ф.В. Тарановський, якого обрали до перших 12 “безсмертних” академіків УАН вже у листопаді 1918 р. Медицинский факультет очолив Н.А. Кабанов, фізико-математичний – Г.Є. Тимофєєв.
Вибори керівництва та викладачів нового університету було затверджено міністерством 18 жовтня і вже 3 листопада відбувся перший університетський бал у Потьомкінському палаці, в якому взяла участь “зірка” кіноекранів імперії початку ХХ ст. Віра Холодна.
Таким був початок історії університету. Далі були загроза закриття, революційні події та подальший розвиток. Тим не менше, як бачимо, історія університету навіть до відкриття була далеко не простою.
