За свою історію місто на Дніпрі не раз міняло ім’я. Засноване верховною владою, місто та назви свої отримувало здебільшого не з власної волі, а згідно з рішеннями вищих органів управління. Сьогодні ми пригадаємо всі назви, знамениті і не дуже.
Хто дав ім’я місту: цариця чи свята? У 1776 р. на лівому березі Дніпра було засновано губернський центр Азовської губернії Катеринослав. Назва «Катеринослав» вперше згадується навесні 1776 р. у проектно-кошторисних документах, у тому числі в рапорті 23 квітня 1776р. азовського губернатора Василя Чорткова Г.А. Потьомкіну, де є така фраза: «проект на побудову губернського міста Катеринослава на річці Кільчене, недалеко від впадання її в річку Самару, з планом, профілями, фасадами і з кошторисами».
Пізніше указом Катерини II 1784 р. губернське місто офіційно перенесли на правий берег Дніпра. В указі імператриці 22 січня 1784 р. сказано: «Губернському місту під назвою Катеринослав бути за зручністю на правій стороні річки Дніпра у Кайдака …» (біля Нового Кодака – М.К.). Насправді місто почало своє історичне життя буквально посередині між колишніми тут Старим і Новим Кодаками. У 1787 р. імператриця особисто заклала перший камінь нового міста (під основу Преображенського собору) і з того часу розпочався процес становлення міста.
Традиційно вважається, що Катеринослав отримав своє ім’я на честь імператриці Катерини ІІ. Зараз виникла і знаходить все більше прихильників версія, що у назві міста – ім’я небесної покровительки Катерини ІІ – Святої Великомучениці Катерини. Обидві версії засновані лише на здогадах. Сьогодні немає жодного джерела, що чітко пояснює походження назви Катеринослава.
Новий Катеринослав зберігав недоторканність своє ім’я лише до смерті Катерини II (1796 р.). Після цього його спіткала своєрідна невдача.
Як це часто у нас буває, те, що височіло за одного режиму, створює проблеми за іншого. За іронією долі, «царське ім’я» міста почало сприйматися як досконала крамола за нового самодержця. Місто на Дніпрі «постраждало» під час «чистки» катерининської спадщини, організованої Павлом I під час його недовгого правління (1796 – 1801).
Лише минув рік після смерті Катерини II, як 22 грудня 1797 р. указом її сина Катеринослав перейменовано на Новоросійськ. Чому Новоросійськ? На той час за всім широким регіоном Причорномор’я, зосередженим під владою Російської імперії, стала закріплюватися назва «Новороссия» (офіційно існує до 1917 р.). Павло злив в одну Новоросійську губернію Катеринославське намісництво та Таврійську область, і зробив Новоросійськ центром цієї губернії та всього регіону (до 1802 р.).
У березні 1801 Павло I був убитий. Новий імператор, Олександр I (син Павла і онук Катерини II) у 1802 р. повернув місту його перше ім’я, зробив його центром Катеринославської губернії (щоправда, менших розмірах, ніж Новоросійська). На цьому перипетії із назвами на довгий час закінчилися.
З назвою «Катеринослав» місто на Дніпрі сформувалося як міський центр, пережило кризу першої половини XIX ст., піднялося як модерний індустріальний центр регіону, який називали навіть «Новою Америкою». З цим ім’ям місто пройшло революцію і побачило початок радянської влади. Поняття «Катеринослав» як потужний міський вузол Причорномор’я міцно увійшло історію регіону, України, Росії XVIII – початку ХХ ст.
У 1917 р. у місто прийшла революція. Стара імперська епоха відійшла у минуле, як тоді здавалося, назавжди. І частина міської громади, що передусім бачила перспективу незалежної української держави – стала іменувати Катеринослав «Січеславом». Ця історія давно обросла безліччю легенд. Достеменно відомо, що офіційного рішення про перейменування Катеринослава на Січеслав ніколи не було. Зараз важко навіть сказати, коли виникла сама назва «Січеслав» – 1918, 1919 року чи ще раніше?
Очевидці та учасники подій революції та громадянської війни самі дають різні свідчення. У вересні 1919 р. київська газета «Рада» повідомила, що «Катеринослав місцевим українським учительським товариством перейменовано на «Січеслав». Назва привилася». А «Українська загальна енциклопедія» (1931) та «Енциклопедія українознавства» (1976) подають свідчення: «Січеслав, назва Катеринослава у 1918 році», тобто. за часів гетьмана Скоропадського. Письменник Яр Славутич пише, що назву вигадав нібито сам Дмитро Яворницький. У назві міста емоційно зберегли частину, що позначала прославлення. А оскільки славити російську імперську епоху і «століття Катерини» в ті роки вже не пристало, то до приставки «Слав» замість Катерини приєднали Запорізьку Січ.
Реально назва «Січеслав» існувала якийсь час лише у місцевих українських виданнях, виходили книжки з написом «Українське видавництво у Січеславі». За радянських часів назва «Січеслав» вживалася у діаспорі, залишилася своєрідним гаслом та символом приналежності до української ідентичності у Дніпропетровську. В епоху перебудови і зараз частина газет та журналів українською мовою, що виходять у Дніпропетровську, мають назву «Січеславські».
Нова радянська влада також не хотіла давати спокій «архаїчному» Катеринославу. 14 червня 1923 р. міськрада ухвалила оголосити конкурс із перейменування міста із запрошенням «найкращих сил». Нині це звучить як маленька сенсація, але першою «радянською» назвою нашого міста було – «Краснодніпровськ». У січні 1924 р. 8-й губернський з’їзд Рад прийняв постанову про перейменування Катеринослава на Краснодніпровськ, а губернії – на Краснодніпровську.
Проте місцеві органи влади не мали права вирішувати такі питання, а лише клопотати «нагору». Там, «нагорі», не зрозуміли цієї дивної ініціативи та «зарубили» її. Тим часом питання про перейменування ставилося дедалі гостріше, різні організації пропонували варіанти – Ленінослав, Металіст, Краснорурськ (Рур – це гірничопромисловий район у Німеччині, «синонім» Донбасу та Кривбасу).
Якщо для XVIII століття було дуже спірно назвати місто на честь людини, яка живе (нехай навіть і найяснішої особи), то більшовики вирішували такі питання простіше. Наприклад, Єлисаветград у 1924 р. змінив ім’я на Зинов’євськ, а коли цей партійний діяч вийшов із фавору, місто перейменували на Кіровоград (1934 р.). Робоче селище Юзівку, яке швидко переросло до міста, в 1924 р. назвали Сталіно (з 1961 р. – Донецьк).
У 1926 р. і нашому місту вигадали нове «складне» ім’я – з назви річки Дніпро та прізвища видного більшовика, Григорія Петровського, який розпочинав трудову діяльність у Катеринославі, токарем на Брянському заводі (усім відома Петрівка).
Катеринославський окружний з’їзд Рад ухвалив рішення про перейменування Катеринослава на «Дніпропетровськ», потім його затвердив Президія Всеукраїнської ЦВК (Центрального Виконавчого комітету), а 20 липня 1926 р. – і Центральний Виконавчий Комітет СРСР. Така складна процедура. Перша книжка, видана вже у Дніпропетровську – збірка поетових віршів Марка Шехтера з назвою «Кінець Катеринослава».
Досить важко узвичаїлося складне словосполучення з назви річки Дніпро та прізвища «всеукраїнського старости». Українською мовою слово «місто» середньої статі (а у 1920-ті рр. вже була епоха українізації – і назви писалися в усіх офіційних органах саме українською). Тож спочатку українською місто іменували «місто Дніпро-Петровське». Потім злили в одне слово «Дніпропетровське». І вже після згортання українізації назва міста встояла і українською як усім знайома тепер «Дніпропетровськ».
У другій половині ХХ століття у повсякденному спілкуванні ім’я великого міста «Дніпропетровськ» скоротилося до «Дніпра» і стало подібним до назви річки. Зазвичай кажуть «був у Дніпрі», «я сам із Дніпра», «приїхав із Дніпра». Знамениті ракети «Південмашу» створено «у Дніпрі».
У квітні 2015 року Верховна Рада України ухвалила закон щодо засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, у травні його підписав тодішній президент Петро Порошенко. За законом, зокрема, перейменуванню підлягали обласні центри Кіровоград та Дніпропетровськ.
Зрештою 19 травня 2016 року Верховна Рада перейменувала місто Дніпропетровськ на Дніпро. За відповідний проєкт постанови проголосували 247 народних депутатів. Рішення ухвалено на виконання закону «про декомунізацію».
