Дніпро – місто, де кожен куточок має свою унікальну історію, а за кожною спорудою ховаються доленосні рішення, що змінювали його обличчя. Однією з таких маловідомих сторінок є проєкт цирку, який планували звести ще в далекому 1948 році, але зрештою на його місці виріс житловий будинок, який дещо схожий на той самий цирк.
Після Другої світової війни центральна частина Дніпропетровська (нині – Дніпро) потребувала масштабного оновлення. Руйнування, спричинені війною, вимагали комплексного підходу до реконструкції, і міська влада розробила велику програму відновлення головного проспекту та прилеглих територій. Все це робилось з типовим для тих часів сталінським розмахом.
Серед ключових об’єктів нового архітектурного ансамблю був цирк. Його планували звести в самому серці міста, на перехресті головного проспекту (тепер проспект Дмитра Яворницького) та вулиці Столярова. За задумом архітекторів, будівля мала стати не просто місцем для виступів, а справжньою окрасою центральної частини міста, що привертала б увагу мешканців і гостей Дніпропетровська.
Проєкт цирку розробили у 1948 році, і він виглядав справді грандіозно. Простора арена, вишуканий фасад, елегантні арочні вікна – усе це мало б створити неповторний архітектурний ансамбль, який гармонійно доповнював би забудову центрального проспекту. Цирк мав типову округлу форму з багатьма віконцями, а також величний купол зверху. Загалом же той проект був дуже амбітним, і не дуже враховував реальні будівельні та насамперед фінансові можливості міста.
Наприкінці 1940-х і на початку 1950-х років країна зіткнулася з величезними труднощами. Відбудова промисловості, інфраструктури й житла для мільйонів людей, які залишилися без даху над головою, стала пріоритетом для влади. У цих умовах фінансування культурних об’єктів, таких як цирк, відійшло на другий план. Будівництво будівель по проекту то призупиняли через брак матеріалів, то намагалися відновити зусиллями місцевих ентузіастів, але зрештою стало очевидно: проєкт не витримує конкуренції з нагальнішими потребами.
Загалом і взагалі весь той проект повністю змінили. На місці цирку було запроектовано житловий будинок Автозаводу. Автозаводом в ті часи називали відомий нині Південмаш. Саме для його співробітників і призначався новий будинок, який зводився під керівництвом архітектора Яковлєва. Закінчили будівництво у 1953 році. Мабуть, будинку доволі пощастило, адже ще трохи – і проект би точно відмінили. Адже будинок мав всі риси так званих «архітектурних надмірностей» – численний декор, колони та інші елементи. У той час багато будівель були або взагалі недобудовані, або позбавились багатьох елементів. Це було типово як для Дніпра, так і для сусіднього Запоріжжя.
На першому поверсі будинку розмістились відомі тоді магазини – зокрема, «Динамо», а також заклад громадського харчування, дуже популярний серед студентів. Загалом, будинок вийшов доволі відомим і знаковим, його поміщали на всі фотоальбоми з видами Дніпропетровська.
Цирка тоді так і не побудували, принаймні в тому районі. Ні, звісно, Дніпро без цирку-то не залишився. Старий цирк (ще довоєнний) знаходився на Озерній площі, але під час Другої світової він був вщент зруйнований і відновленню більше не підлягав. Згодом влада міста подумала, що трудящі все ж потребують цирку, і почала зводити нову споруду на вулиці Шмідта. Однак до пуття та справа так і не дійшла, адже будівля була неопалювальною, та і цирк то був такий собі, дуже умовний – більше майданчик для виступів, а не повноцінний комплекс.
Повноцінний цирк у Дніпрі з’явився вже на рубежі 1970-х/1980-х років. Автором проекту став Павло Нірінберг, а розмістився цирк поблизу Набережної. Власне, він знаходиться там і зараз.
А щодо запроектованого цирку, то він теж дещо в чому реалізувався. Не так давно дослідник Дніпра Валентин Старостін віднайшов в архівах той самий проект забудови міста, датований 1948 роком. Якщо придивитись до будівлі цирку, а потім порівняти її зі зведеним будинком, точніше з його фасадом, то можна помітити багато схожого. Ніяких свідоцтв щодо використання елементів цирку в фасаді будинку немає, але вони мають очевидну схожість. Тож, можна сказати що проект 1948 року де в чому все ж прийшов до життя, хоч і доволі незвичним чином.
