Звісно, більшість дніпрян чудово знає де знаходиться будівля академічного театру. Багато хто був там хочаб на одній виставі, навіть якщо не є затятим театралом. Але мало хто пам’ятає, що це далеко не найстаріший театр нашого міста. А свого часу у нас розміщувався один з перших театрів на території сучасної України.
Свою історію наш сьогоднішній театр веде від Зимового театру, який з’явився у нашому місті 1847 року. Тоді це була невелика дерев’яна будівля, у якій виступали різноманітні гастролюючі колективи. Постійного театру в Катеринославі не було ще доволі довго.
Втім, це не заважало мешканцям знайомитись з театральною культурою. Цікавість поступово зростала, як і статус міста. У Катеринослав все частіше приїжджали відомі колективи та виконавці, і з’явилась потреба у постійній будівлі. Це одночасно вирішувало проблему і з застарілими та недовговічними дерев’яними спорудами, які постійно доводилось зводити наново для виступів.Перший цегляний театр з’явився у нашому місту в 1847 році. Побудований він був на замовлення місцевого підприємця Абрама Луцького. Той був ще доволі молодою людиною, і піддався на умовляння з боку губернатора. Той запропонував побудувати в місті театр. Луцький вирішив віддати під сцену будівлю, яку першопочатково зводили як житловий будинок для нього самого.
Оскільки нова будівля виглядала солідно та могла працювати вне залежності від погодних умов, жителі прозвали цей театр «Зимовим». Пропрацював цей театр майже 40 років, поки не закрився внаслідок фінансових проблем.
Справа у тому, що постійної трупи в Катеринославі не було. Тому між власниками театрів постійно шла боротьба, вони переманювали кращих антрепренерів до себе. До того ж, Зимовий театр певний час користувався прихильністю губернської влади. З цієї причини навіть якщо умови в інших театрах були кращими, артисти працювали в Зимовому, бо отримували з того певну вигоду.
Але через 40 років все прийшло до того, що прихильність губернської влади зменшилася, бо керівництво змінилося. З’явилось багато нових театрів, які хоч і були дерев’яними, але пропонували артистам кращі умови. Колективи поступово уходили з театру Луцького до інших власників, а знайти нових не вдавалося. Тому, зрештою, Луцький просто припинив роботу театру. Його будівля була знов перетворена у житловий будинок, тобто повернулась до першопочаткого статусу. Нажаль, світлин цієї будівлі не збереглося.
На початку XX століття в Катеринославі, як і в інших місцях імперії, змінюють шкільну програму. До неї тепер входить гімнастика. Відповідно, потрібно було мати гімнастичну залу, яка б підходила для занять у холодну пору року.
У 1900 році на кордоні Міського саду (нинішнього парку ім. Глоби у Дніпрі) та Катерининського проспекту було виділено земельну ділянку Катеринославському товариству піклування про дітей. Вже 5 листопада цього року Товариство урочисто відкрило збудовану на цій ділянці будівлю зимової гімнастичної зали для учнів середніх навчальних закладів міста.
Реалізуючи свій благодійний проект, Товариство подбало і про його фінансове забезпечення. Збудований зал отримав сцену, партер, ложі, гальорку і міг використовуватися не лише як гімнастичний, а й як театральний. Щоправда, у партері можна було поставити лише стільці, які постійно доводилося прибирати та виставляти знову, але зборами від квитків це окупалося.
Потурбувалося Суспільство та про пожежну безпеку зали. Він став першим громадським будинком міста, конструкції якого були виконані з монолітного залізобетону. Роботи виконувала компанія «Монікур та Еггерт». Відразу після відкриття зали він отримав назву «Новий Зимовий театр».
У середині 1900-х років, після будівництва кількох гімнастичних залів при навчальних закладах, Товариство вирішило закрити свою залу через непотрібність і перебудувати її у повноцінний театр. Перебудова проводилась у 1906-1907 роках за проектом архітектора Федора Федоровича Булацеля.
Будівлю було розширено новими фойє, сходами, службовими приміщеннями. Зал для глядачів виріс у висоту, отримавши 5 ярусів лож і балкон. У новому вигляді він міг вмістити 1200 чоловік, ставши найбільшим у Катеринославі. Головний фасад та інтер’єри були заново оздоблені у стилі модерн. Єдине, чого не отримав театр, то це власної трупи. Як і раніше, в театрі виступали артисти з інших міст.
У 1910-х роках після будівництва театральних залів при клубах Зимовий театр знову втратив свою монополію на винятковість. Але в 1917 році, коли в театрі у великій кількості проводилися мітинги та збори різних політичних партій, він став головною громадською залою міста. А з 11 по 19 березня 1918 року, коли тут проводились засідання ІІ Всеукраїнського з’їзду рад, навіть головною залою держави.
У 1927 році місто, нарешті, отримує свою власну театральну трупу. Це сталося завдяки тому, що в місті залишили частину артистів московського Малого Театру.
Новий театр отримав назву на честь письменника Максима Горького. Саме за його творами в театрі ставили п’єси, тому назва в повній мірі відповідала існуючим реаліям.
Театр успішно працював до початку війни. Евакуювали артистів у Барнаул, де вони виступали протягом окупації Дніпропетровська. Будівля театру була замінована та підірвана, тому відбудовували його вже після війни.
Першопочатково відновлену будівлю планували використовувати як Палац культури будівників, але зрештою передали театру. Відкриття у 1956 році році пройшло не надто пафосно і лишилося майже непоміченим у тогочасній пресі.
Театр успішно працював як до незалежності, так і після неї. Він виїжджав і на гастролі по іншим регіонам України, зокрема це відбувалося і під час економічної кризи у 1990-х роках. Наразі колектив продовжує виступати як в рідному місті, так і за його межами, зокрема і за кордонами. За роки праці було здобуто численні нагороди та премії.
В рамках декомунізації було змінено і назву театру. За рішенням творчого колективу з 2016 року театр носить назву «Дніпровський академічиний театр драми і комедії», хоча доволі відома і його абревіатура – Драміком.
