Доходні будинки – одні з найпоширеніших типів будівель, що збереглись в нашому місті ще з позаминулого століття. Сьогодні роздивимось, для чого вони будувалися. А також роздивимось долю одного з найбільш збережених до наших часів будинків і чим саме він відомий.
Це тип будівель, який з самого початку забудовник зводив не для себе, а під оренду. Типу того, як сьогодні будуть різноманітні торгівельні центри чи офісні будівлі. Така сама практика існувала і у XIX сторіччі.
Такі будівлі були зазвичай 2-3 поверховими з різноманітним плануванням. Воно могло передбачати як здачу під контори чи магазини, так і оренду під житлові приміщення на певну кількість комнат. Житлові приміщення теж як правило були різного «гатунку», відрізнялись як облаштуванням кімнат, так і їх кількістю.
Зазвичай господарями дохідних будинків були місцеві заможні підприємці, у який були вільні гроші. Вони навіть перетворювали першопочаткові проекти власних садиб у дохідні будинки, щоб збільшити свої заробітки.
У Дніпрі свого часу місто було розділено на численні земельні ділянки, у кожної з яких був свій хазяїн. Достеменно невідомо, що існувало на ділянці під майбутній будинок до його зведення, але ми знаємо їм’я першого хазяїна. Їм був купець Португалов.
Вперше будівля з’явилась тут у середині XIX сторіччя. Тоді вона складалась лише з одного корпусу у два поверхи. Адресу будівля отримала лише в 1890-х роках, коли її хазяїном і став купець Хаім Розенберг. Тоді це була вулиця Кудашевська, 2 (зараз – вулиця Барикадна).
У 1850-1860-ті роки поряд з першим двоповерховим корпусом, головним фасадом по Катерининському проспекту збудовано другий корпус прибуткового будинку, фасади якого також отримали оздоблення в неоруському стилі. Через перепад рельєфу корпус має змінну поверховість: три поверхи по проспекту та чотири поверхи по дворовому фасаду. За другим корпусом збудовано двоповерховий кам’яний службовий корпус.
На першому поверсі будівлі знаходилися магазини та лавки. На двох інших – здавались квартири. Найдорожчі були з балконами, що виходили на проспект. Одним з найвідоміших мешканців будинку був казенний рабин Шмарьягу Левін. Розкажемо про нього окремо.
Казённий рабин — виборна посада в єврейських громадах Російської імперії (у 1857-1917 роках). За російським законодавством на рабинські посади призначалися особи юдейського віросповідання з тих, хто закінчив курс у рабинських училищах, в єврейських учительських інститутах, а також у загальних вищих чи середніх навчальних закладах. За роз’ясненням Сенату, право на рабинський пост давало проходження курсу навчання шести-і навіть чотирикласної прогімназії, шести класів реального училища та складання іспиту з предметів гімназичного курсу. Складання іспиту з класичних мов (латина та давньогрецька) не вимагалося.
На таку посаду зазвичай призначалася лояльна уряду людина, що іноді зовсім не розумілася у релігійних питаннях. Тому реальний авторитет вони мали далеко не завжди. Як правило, духовними питаннями займались інші рабини, що офіційно вважались «помічниками» казенного.
Але Шмарьягу Левін якраз був протилежним прикладом, його добре знали і поважали. Доктор філософії Кенігсберзького університету та член Катеринославського наукового товариства, учасник трьох сіоністських конгресів і депутат 1-ї Державної Думи Російської імперії, член опікунської ради Талмуд-Тори в Катеринославі та член правління Техніону в Хайфі. Посада казенного рабина Катеринослава Левін зайняв 1899 року. За його ініціативою була побудована нова міква на вулиці Банної, створена бібліотека-читальня при Хоральній синагозі. Як видно з послужного списку, надовго він у місті не затримався, але слід залишив у ньому яскравий. У 1904 році Шмарьягу Левін переїхав до Вільно (сучасний Вільнюс, Литва).
У 1905 році, під час першої революції, розпочались масштабні бої. Зокрема і біля будинку відбувались зіткнення студентських і робітничих загонів із царськими військами. Поряд із цим розпочались і єврейські погроми, які влаштовували чорносотенці та їх прибічники.
Наляканий подібною ситуацією, Розенберг вирішив виїхати з міста. Але будинок залишався у його власності аж до післяреволюційних часів, коли владу в місті остаточно захопили більшовики. У період між революціями деякий час в будинку розміщувалась контора «взаємного кредиту».
За радянські часи будинок втратив невеличкі башти, а також балкони на третьому поверсі. На першому поверсі деякий час розміщувався магазин «Обнова», а на верхніх – різноманітні контори.
Сьогодні у будівлі розміщується один з найвідоміших ресторанів Дніпра – «Репортер». Він розділений на три незалежних рівня з зовсім різною атмосферою, тому якщо будете поряд – обов’язково завітайте.
