Батько і син Альберт та Леонід Бродницькі почергово працювали катеринославськими губернськими архітекторами. Будинки, збудовані ними, і сьогодні служать нашому місту на Дніпрі, та й іншим меншим містам. Посада губернського, а тепер — обласного архітектора, природно, ніколи не була спадковою. Однак у другій половині ХІХ століття трапився один виняток – це династія Бродницьких.
Альберт Вікентійович Бродницький народився 1830 року. Він закінчив Будівельне училище в Петербурзі (головний архітектурний вуз у Російській імперії) у 1852 році, де здобув спеціальність «цивільного інженера». Після цього Альберт приїхав до Катеринослава . Починав тут кар’єру з найпершого ступеня – «помічником архітектора».
Зробити кар’єру Бродницькому допомогло те, що він одружився з сестрою місцевого «архітектора для робіт» Дмитра Савицького і став його помічником. У 1865 році він став губернським архітектором, замінивши Андрія Достоєвського (так, це був родич російського класика).
Наприкінці 1860-х Бродницький виконав проект католицького костелу в Катеринославі . 1869 року цей проект переробив петербурзький архітектор П. П. Меркулов. Костел святого Йосипа був збудований у 1870-х роках і став архітектурною окрасою західної частини міста (нині проспект Яворницького, 91).
Для провінційної архітектури Катеринослава на той час архітектура костелу була досить незвичайною. Серед одно-, максимум, двоповерхових споруд піднялася масивна будівля у неоготичному стилі. За традицією, костел завершувався двома масивними гостроверхими вежами, видимими на відстані кількох кварталів. Костел став центром місцевої польської громади, а також залучав інших городян-католиків.
На жаль, доля костелу виявилася непростою. У 1920-ті роки він був відчужений у місцевої католицької громади, закритий, а в 1949 взагалі передано під спортивний зал. З середини 1990-х років будівля костелу, на яку вже заявила свої права місцева католицька громада, кілька разів переходила до приватних рук. Газети рясніли подробицями позову з приводу костелу. Остаточно будинок було повернуто віруючим у 2009 році. У 2010 році почалася реконструкція костелу і в 2011 році городяни побачили цю будівлю такою, якою вона була згідно з початковим проектом. А про історію костелу у сусідньому Запоріжжі можете почитати тут.
На жаль, точна дата смерті Бродницького і досі невідома. Альберт Бродницький керував архітектурною справою в Катеринославській губернії близько десяти років. Займався головним чином інженерно-технічними роботами, проектував поштові станції та мости.
Другий представник династії – Леонід Альбертович Бродницький , народився 1864 року вже в Катеринославі. Він пішов стопами батька і перевершив його і за проектами і посадовими сходами. Закінчив місцеве реальне училище, а спеціальність цивільного інженера отримав у 1881-86 роках у тому ж Будівельному училищі у Петербурзі, де колись навчався його батько.
У 1886 році молодший Бродницький повернувся до Катеринослава, де, як і батько, пройшов усі щаблі архітектурних кар’єрних сходів. Починав «техніком» у Губернській земській управі. За десять років Леонід Бродницький уже працював єпархіальним архітектором. Вершиною успіху стала посада губернського архітектора, де син, як і батько, перебував цілих десять років, наприкінці 1890-х і початку 1900-х років.
Перебуваючи на посаді єпархіального архітектора, Леонід Бродницький причетний до проектування кількох знакових храмових споруд. Насамперед, Бродницький відомий проектом церкви Святого Миколая , побудованої у 1894 р. у селищі Кам’янське (майбутнє місто Дніпродзержинськ, нині місто Кам’янське).
Час кар’єри Леоніда Бродницького припав на торжество «неоруського стилю» в архітектурі і цивільних, і культових споруд. Неоруський стиль черпав своє натхнення в архітектурі Стародавньої Русі XVI–XVII століть. Тому будинки в цьому стилі нагадують дерев’яні тереми. Використовується характерний декор: до віконника в оформленні отворів, колони з потовщенням по центру, що нагадують балясини. У Катеринославі у цьому стилі було збудовано залізничний вокзал (не зберігся), Комерційний клуб (вул. Вернадського, 23) та кілька інших будівель.
Провінційний варіант неоруського стилю, що використовувався при оформленні церков у другій половині ХІХ століття, називається «єпархіальним». Храм Святого Миколая в Кам’янському якраз збудований у «єпархіальному стилі». На той момент це була архітектурна домінанта Кам’янського та найцікавіша будівля на території селища. Цей величний святковий храм із високою дзвіницею і зараз прикрашає центр міста. На щастя, він зберігся практично в автентичному вигляді.
15 жовтня 1898 р. у місті Павлоград був освячений собор Спасо-Нерукотворного образу , відомий більше як «церква Голубицького», на згадку про меценату будівництва, купця та міського голови Якова Федоровича Голубицького Храм цей зберігся і зараз є кафедральним храмом Павлограда. А за два роки до цієї події, 22 грудня 1896 (за новим стилем 3 січня 1897) в Катеринославі відбулося освячення нової церкви на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Архітектором храму у Павлограді у літературі називається Леонід Бродницький. А архітектор храму в Катеринославі достеменно невідомий. Але передбачається, що до нього теж міг мати прямий стосунок Леонід Бродницький.
Як ми вже казали, після посади єпархіального архітектора Леонід Бродницький отримав місце губернського архітектора. У Катеринославі Бродницький спроектував та курирував будівництво кількох знакових споруд цивільного та культурного призначення.
У 1896 році спільно з архітектором Станіславом Харманським він спроектував та побудував Аудиторію Комісії народних читань (вул. Половицька, 5) у неокласичному стилі. Це найстаріша театральна будівля міста, яка збереглася до нашого часу. Тут проводилися лекції для народу, театральні вистави, і тут же відбувся перший кіносеанс у Катеринославі. Цей унікальний будинок є пам’яткою архітектури.
На початку XX століття Леонід Бродницький причетний до появи в нашому місті однієї з архітектурних перлин. Він доопрацював проект (автор якого досі невідомий) і займався будівництвом у 1900–1902 роках будівлі Губернської земської управи (Крутогірний узвіз, 21). Ця двоповерхова будівля з найбагатшим декором, відома як «Земський дім», поєднує в собі елементи неокласицизму та еклектики. На щастя, будинок, який стояв без ремонту близько 30 років, нещодавно розпочали реставрувати.
Активно працював Леонід Бродницький за приватними замовленнями. Однак про цей бік його архітектурної діяльності відомо мало. Один об’єкт встановлено чітко – це будинок, а нині Меморіальний будинок-музей академіка Д.І. Яворницького.
У 1905 році Леонід Бродницький спроектував приватний будинок для тодішнього директора Обласного музею імені Поля Дмитра Івановича Яворницького (1855–1940). Справа в тому, що Яворницький ще 1902 року погодився очолити музей, але, будучи людиною приїжджою, не мав свого будинку у місті.
Леонід Бродницький і спроектував житло для науковця. Одноповерховий будинок із виразною двоповерховою вежею виходив своїм фасадом на Дворянську площу (нині площа Шевченка, 5). Будівля позбавлена архітектурних вишукувань, виконана з мінімумом декоративних елементів, запозичених із романського стилю. Проте будинок цей добре виглядає навіть в оточенні новобудов.
У цьому будинку Дмитро Яворницький прожив частину свого довгого і насиченого життя. 1940 року вчений покинув цей світ у стінах свого будинку. З 1964 тут працювала меморіальна кімната, а з 1988 тут постійно працює Будинок-музей видатного історика, етнографа, фольклориста, дослідника історії міста і краю. У будинку відтворено три історичні кімнати, а також вестибюль, передпокій і невелику кімнату в вежі на другому поверсі. Цікаво, що у фондах музею зберігся й оригінальний проект Будинку Яворницького, за авторством Леоніда Бродницького. Сам же архітектор пішов з життя у 1907 році. Його творіння набагато пережили свого архітектурного «батька».
